Андрій Кокотюха — український письменник та журналіст. Народився 17 листопада 1970 року в місті Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Перший художній твір написав у 7 років. Хоча, власне, художні якості цього твору досі ніхто не оцінював. До 12 років читав і писав лише казки.
Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім Т. Шевченка.
Перше оповідання опубліковав у 1987 році. У 1991 році написав кримінальну повість «Шлюбні ігрища жаб», яка отримала у 1995 році нагороду видавництва «Смолоскип». У 1996 році повість вийшла окремою книжкою і стала називатися «романом». Цей роман отримав позитивну оцінку від батьків та друзів автора і широкий негативний розголос у пресі. Завдяки цьому Кокотюха став одним з відомих сучасних письменників.
З 1994 до 1998 року Кокотюха працював пакувальником книжок. У цей період він організував більше ста «гастролей» молодих українських письменників у сімнадцяти регіонах України. У 1998 році звільнився і став працювати журналістом.
Андрій Кокотюха пише російською та українською мовами. За однією з його журналістських публікацій на студії ім. О. Довженка зняли фільм під назвою «Тупик». Також були екранізовані його детективні романи «Темна вода», «Легенда про Безголового», трилер «Повзе змія». Написав сценарії для кількох документальних фільмів з циклу «Кримінальні історії» на каналі ISTV. За окрему плату писав «жіночі» оповідання. Автор постійно співпрацює з найбільш популярними українськими газетами, журналами і телеканалами. Твори Кокотюхи неодноразово були відзначені нагородами. У 2012 році став «Золотим письменником України».
Кокотюха любить літературу, кіно, алкоголь і збирати гриби. Байдужий до політики, спорту, кави, одностатевого сексу і наркотиків. Не любить українських політиків, футбол, борщ, вареники, макарони, шкільний премет — хімію, свого колишнього класного керівника, Філіпа Кіркорова та Віктора Павліка, їздити на громадському транспорті, стояти в чергах, чогось чекати в державі і від держави, працювати в сільському господарстві.