ЛитМир - Электронная Библиотека
A
A

Тут-то все і почалося по справжньому.

We're the low Art Gloominati
And we aim to depress
The scabaret sacrilegends
This is the Golden Age of Grotesque… [76]

Срібне відерце з льодом, пінцет, затискачки, два пакетики незрозумілого рожевого порошку, червоний шовковий шнурок, ще один лаоський шовковий шарф тонкого гаптування – якраз тих пурпурово-золотих відтінків, котрі він не любить, тонкий скальпель, натуральний каучуковий кляп і крихітні чорні свічки з солодким ароматом безвиході.

– Це все тобі, все тобі…

І все це на підлозі, і всього цього він не бачить. Він чекає чо-ось несподівано приємного, а буде як буде. Тріша ж апологет імровізації. Хоча хто там знає, чого він чекає насправді…

Соня, здається, заповзялася виконати геть усю роботу. Дуже ікаво спостерігати за жінкою, котра десь там на задньому дворі свого лібідо приховано хотіла чужого м'яса, і тут зненацька отримала кед авторизації.

– Забирай його тіло. Навіщо воно мені здалося таке, без його душі? – ні, Тріша не могла би озвучити такої патетики. Хоч і непідробно сумної. Натомість вона тихо промовила:

– Тіло я й так куплю. Будь-яке.

Але це тіло таки було особливим. Тіло обдароване особливою сексуальністю. І, попри всю його видиму мужність, це тіло таки було андроґінним. Воно так пахло. І це чудово відчувала Соня. І Соня користалася ним із ревністю дикого звіряти, котрому відомо про близьку лісову пожежу, після якої всім гарантовано хан-тимансійськ.

Соня не звертає уваги на те артистичне причандалля, запропоноване турботливою компанією Trishas Tortures. Соня творить свій танець сама: голим по голому.

І раптом Тріша не витримує, хапає Соню й заходиться надсадно її цілувати. Так, ніби вливає їй до рота розплавлене срібло. Соня спершу пручається від несподіванки, відтак її тіло обм'якає, воно стає готовим на все, і ось вона вже повільно розшпиляє Трі-шину сукню на спині. Про декого тут наче забуто?

І тут уже не витримує він. Миттєво зриває зі своїх очей шарф, зіскакує на рівні, хапає Трішу і падає разом з нею на підлогу, на купу металево-шовкового мотлоху, боляче б'ється хребтом об щось тверде і гостре, та все ж не перестає здирати з Тріші сукню. Соня тане й просочується в глиб кімнати. Тріша боляче вдарилася головою, її шию стиснуто худими мускулистими руками… Він різко входить в неї і рухається так, ніби розбиває скелі. Ніби пробиває шлях собі до волі, а насправді все безнадійніше застрягає в пастці.

– Я… Я ненавиджу тебе! – хрипить він. – Навіщо ти все це робиш? За що мені таке, Трішо? Сука. Хочу, щоб ти здохла. Я любив тебе…

… І will step on you on my way up
And I will step on you on my way down…

– … як же ти дістала мене, тварюка…

…call me bitch
Call me fagot
Call те whitey
But I'm something that you'll never be [77]

Мерілін Менсон. Трішин брат во Христі.

Хлопчик плаче. Це схоже на диво. Тонкі смужки сліз із міцно заплющених очей по красивому обличчю.

Тріша зараз не думає про те, які в нього очі.

Тріша кінчає першою. Він за кілька секунд після неї. Соня все ще в шоці. Механічно черкає кремнем запальнички, не потрапляючи вогником на повислу з рота сигарету.

– Навіщо ти? Я люблю тебе, – для чогось повторює він уже в теперішньому часі дійсного способу і безсило скочується поряд на підлогу. Весь цей монолог не те щоби Трішу не зачепив – просто у неї дивна властивість думати в такі моменти про зовсім віддалені речі. Зараз вона думала про маятник. Вікторіанського годинника. Чомусь.

Він стягує з дивану покривало і огортає ним своє голе й геть беззахисне тепер тіло. Навіть дракон в паху видається розгубленим. Він схлипує:

– Ти… ти, най…

– Чш-ш-ш, – каже Тріша і навпомацки, дивлячись у порожнечу, гладить його волосся. – Усе добре. Йди в ванну, Давиде.

FIN [78]

Cast

Special thanks to

Every one starring in this movie suffered [79].

00:00:02:04[a)

Н-да. Якийсь, певно, так собі порнофільм палучілся. Ну а якої мистецькості ти, Трішечко, хотіла з однієї стаціонарної точки? На чужий вонг-карвай рот не раззівай… Зато буде що подивитися довгими зимовими вечорами. Не знімати ж таке хоум-відео, коли тобі стукне вісімдесят? Хоча тоді його можна буде дорожче продати, це вже точно.

00:00:02:05

В цьому місті завжди забагато туристів. Ну і чого вони сюди лізуть? І скільки разів я клялася собі, що приїду тут погуляти взимку, десь в лютому місяці, коли на дворі так бридко, що жодна собацюра і хвоста за двері не виставить. І піду гуляти о шостій ранку, щоби вже точняк. А тут ще й цей кінофестиваль. Чого, питається, не влаштувати його де-небудь в горах, без усякої реклами і навіть без розголошення загодя місця його проведення? Ажіотажу було б ніяк не менше, а кожен журналіст, що потрапив би на перегляди і нагородження, вважався б відчайдушним екс-тремалом, посвяченим у таїнство якоїсь там хуйні… Ну, та добре. Пора перестати втикати й почати слухати. Дехто вже й так порядна свиня, бо проспав більшість показів, тож хоч на врученні призів віддамо шану колегам-щасливчикам і поспівчуваємо колегам-нєпавєзло.

– …і переможцем цьогорічного фестивалю в номінації «Кращий іноземний фільм» журі визнало роботу… «Перламутрове Порно» Тріші Торнберґ, Україна!!!

Хуясі. Шо такое?

Тут усі починають плескати, свистіти й прикидатися, що вони дуже за цю Трішу Торнберґ раді. Я, чесно кажучи, насправді припухаю і вже зовсім не розумію, що слід робити в таких випадках. Порядні тьолки тренують сльози щастя й виголошення подяки першій вчительці перед дзеркалом. А я в якому стані дзеркало останній раз бачила? Був би тут бодай Янгол, ми поплескали б одне одному в долоні, а потім би він мене попідкидав догори. Або я його, на крайняк. Грижа лікується. А так – хто тут зі мною? Купка шарових журналістів? Зануди, що вчергове напишуть оте своє «і вже точно незрозуміло, за що журі відзначило оцей «фільм»? Друзі, що потягнули б до посольства comme il faut [80], усі, як на зло, роз'їхалися хто куди, а з друзів – fuckin punks [81] – падлюки не дали візи жодному. А раптом ці диверсанти збираються нелегально підтирати дули євро-паралітикам? Чи підступно збирати апельсини. А то й підводні бомби з будильників складати. Хто їх, тих рускіх, знає…

Стоґнєвіч чесно збиралася приїхати, але перед виходом з дому вирішила зіграти в російську рулетку. На посошок. Ні, вона-то вижила, але «цілком автоматично» кинула собі «Макарова» (в арсеналі апдейт!) до наплічника. Рулетка крутилася далі сама, її «автоматично» зупинив перший же мент на вокзалі. Мета – обшук на марихуану. Результат перевершив сподіване. Ну нічо'. Повернуся – витягну. Хех…

Мене хтось сіпає за руку і штовхає просто в бік сцени, я, балансуючи на високих підборах, намагаюся елеґантно перебирати ногами в заданому напрямку… мама.

Чомусь відчуваю себе так, ніби мені вручать якусь пиздувату нагороду MTV. Типу, треба стати до мікрофону і щось смішне проказати. А що? Навіть тьолки симпатичної поблизу нема, аби поцілувати її взасос і позбутися слів. Нє. Ведуча – занадто кістлява і трохи старувата, як на мене.

вернуться

76

З пісні «The Golden Age of Grotesque» Мереліна Менсона, альбом «The Golden Age of Grotesque».

вернуться

77

«…називай мене сукою, називай мене підаром, називай мене білим гівном, та однаково я – це те, чим ніколи не стати тобі…» З пісні «The Better of Two Evils» того ж Менсона того ж альбому «The Golden Age of Grotesque».

вернуться

78

Кінець (фр.). Або плавник (англ.).

вернуться

79

Кожен, хто було був знятий у цьому фільмі, постраждав (англ.).

вернуться

80

Такі як треба, порядні (фр.).

вернуться

81

Грьобані панки (англ.).

50
{"b":"13250","o":1}