ЛитМир - Электронная Библиотека
A
A

Та не надовго. За Діонісієм, за потужним оргазмом і смутком не забарився явитися Він. Найкрасивіший і найнебезпечніший. Най-талановитіший і найсильніший. Найсексуальніший і найневло-виміший. Той, хто залишає всередині печаті. Той, хто трапившись тобі одного разу зовсім випадково, змінить твоє життя безповоротно. Той, хто любить червоний колір і має лінії на долоні цілком ідентичні твоїм.

Той, кого я кохаю. Той, хто вбиває мене. Той, хто не здогадується, що я колись уб'ю його. Кройб.

Спочатку ми танцювали танґо. Безумовно, були найкрасивішою парою натомухай-прийомі. Він – Мефісто, я – жінка-Фауст. Я ні з ким не говорю, крім нього. Не говорю на своїх презентаціях. Пропускаю свої прес-конференції. Не даю інтерв'ю. Ані жодного слова. А потім з'являється оце:

Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex

Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex Sex sex sex sex

Якщо повторювати це слово певну кількість разів, воно втратить своє значення. Але в жодному разі не втратить привабливості означувана ним дія.

Тим більше, коли йдеться про секс із Мефістофелем. Хариз-матичним, звабливим і, вочевидь, підступним. Хоча Фауст сумно цього не помічає і сумно погоджується на те, щоби його дурили.

Коли ми потім надривно кохаємося і він шепоче мені на вухо слова «кохана» чи «як же я люблю тебе», я іронічно посміхаюся. Бо не вірю. Але погоджуюся й на таку гру. Я ж не театральна ре-жисерка на прізвище Станіславська. Добре, що він не бачить цієї миті мого обличчя. Треба, щоб він вірив, буцімто я йому вірю. Інакше він перестане бути Мефістофелем.

Отож спочатку ми танцювали і пили. Танґо – це вже секс. Якщо вмієш його танцювати. Ми дивним чином уміли. І без будь-яких слів йому швидко стало зрозуміло, чого хоче ця ледь знайома суміш femme fatale із enfante terrible на ім'я Тріша Торнберґ. Сама ж ця жінка-дитя – тобто я – ще якийсь час сумнівалася і, як завжди, вагалася, щоб не здатися нав'язливою. Бо нема нічого гіршого, ніж виснути на чоловікові, котрий і на гадці не мав тебе хотіти… І нема нічого кримінальнішого за провтик можливості виїбати жаданого тобою чоловіка, коли він тебе хоче, а ти просто не надто в цьому впевнена. Тому я дію хитро, швидко й цілеспрямовано.

Взнаю на рецепції номер його кімнати. Коли він, така вся з себе «італьянская звезда», іде з молодим українським оператором (яка малому честь – його хист помічено!) до того в номер пити віскі, я, під приводом «мені потрібно перевдягнутися», підіймаюся до себе, швидко змінюю одяг і беру з сумки одну таку дуже хитру штуку. Її зробили для мене юні обожнювачі з технічного університету. Нібито для перформансу чи й навіть (о, так, Трішо, будь ласочка!!!) для нового фільму. Штучка-дрючка називається «Neo Locker Обломастер». Якщо її запхати в електронний замок замість пластикового ключа, замок обов'язково розмагнітиться і працюватиме абияк. Тобто замикатиметься, коли захоче, і відмикатиметься теж, лише коли сам цього побажає. Це як чесна лотерея: ніхто ніколи нічого не знає наперед. Вагітність випадком. Практичне втілення теорії вірогідності. Божий план. Негаданий сюрприз Мефістофелю від печального Фауста.

Отже, я йду до потрібних дверей і легко вставляю ту свою картку в щілину Кройбового замка. Витягую. Зі спокійною душею спускаюся до апартменту оператора. Вечірка триває. Знайомі ґеї вбили б мене, довідавшись, що я порушила таку ідилію. «А що, як малий мав шанс?!» Але ні. Ні Кройб, ні юний оператор на пі-дарів не виглядали. По чоловіках це ясно видно, як по стінгазеті. Не треба навіть випромінювати надмірну кількість флюїдів, аби відловлювати на свої фільтри феротони гетеросексуала. Чи бісексуала. Тут контакт між вами й ним або є, або його нема. Та сама історія з дівчатками. Одразу видно, кого можна розвести на творчі експерименти, а хто буде на печі чекати судженого. Кожному своє, chaque a son gout [18].

В номері оператора ми утрьох. Розмовляємо то тихо, то дуже голосно. Ми то регочемо, то замовкаємо, і тиша ця такого ж відрадного кольору, як віскі, котре ми п'ємо. Малий (а все-таки дуже талановитий оператор, якось його візьму в команду) не тямить себе від щастя. Пришестю ТС він і то радів би менше, хоча гріхів у нього не так, щоби критично, думаю. Він упивається спілкуванням з Кройбом. А втім, поводиться доволі адекватно. На відміну від мене. Бо мені хочеться бодай найменшим шматочком себе до нього торкнутися. Тож якщо тема причастя комусь і актуальна, то…

– Мені так холодно, – кажу зненацька я і навіть дуже правдоподібно цокочу зубами для ілюстрації уявленого стану.

– Холодно? – перепитує Кройб.

– От коли б ти, – говорю мрійливо, – сів на мої стопи?

– Можна, – він чи то каже це, чи просто знизує плечима, але не рухається.

Відтак ми п'ємо далі. Я розумію, якщо так і буде продовжуватися, я засну прямо тут, і такого облому – прокинутися зранку в номері оператора і збагнути, що вже wszystko jest popierdolone – я собі не пробачу. Але чуваки собі п'ють спокійно, атмосфера робиться дедалі теплішою, що жодним чином не впливає на мої вже направду змерзлі стопи.

Кройб сідає біля мене на ліжко, я обережно підсовую йому свої тремтячі стопи (пальці ніг, певно, найкрасивіше, що маю). Він попускає їх глибше (соррі за обмовку: ближче:)), бере у свої долоні й легенько мне. Чи зможу я від цього кінчити? Чи стане тут на перешкоді сторонній хлопець, чи навпаки? Втім, ця дія така таємнича і непомітна збоку, що сторонніх враховувати зовсім не варто. Їх нема. Є тільки ця дивна пара: він і я.

Пізніше все це видаватиметься мені суцільною вигадкою, я вже й не знатиму, сама я писала собі листи чи вони були справжніми, наскільки там можуть бути аналоговими оцифровані слова. Пізніше все затягатиметься туманом: яскраво освітлений готельний коридор, наші різні поверхи, його двері, котрі – упс! – йому чомусь не вдалося відчинити, моя пропозиція зайти до мене, його згода, його постать, його усмішка, моє ліжко, перший, ніби вимушений поцілунок, кілька виноградин, що врятували нас від ротової пустки й дозволили нарешті відчути смак губ, його красиве зріле тіло, темне волосся мого кольору, смаглява шкіра мого відтінку, неймовірне почуття комфорту від дотиків до нього, знову цей його усміх, моє «чого ти усміхаєшся», його – «тому що мені добре», мені також добре, дико добре, ти не уявляєш наскільки, брак будь-яких контрацептивів, його надія на мене і мій фаталізм, 50x50 вірогідності, що може народитися геніальна дитина чи дитина-гопнік (дитина-ґот?), звідкісь долітає невиразна музика, нудний пейзаж за вікном, куди нам нема чого й коли дивитися, його тепло і моє бажання викрасти його, всадовити у крадену ж таки машину і повезти кудись далеко до Північного або Південно-Китайського моря, годувати рибою і поїти гарячим вином, читати йому вголос перед сном і слухати його розповіді, мити його і себе, і дозволяти витирати мене пухнастим білим рушником… Мати + ? сексу. Worth the SEX [19]. Нарешті це слово й дійсно трохи змінило своє значення.

Ви більше про це від мене не почуєте. І не побачите жодних на це алюзій у жодному з моїх наступних фільмів. Хіба що тільки після його смерті. Він чомусь думає, що трапиться вона за 2 роки. Я так не думаю. Я не хочу цього. Бо мені, як вірній романтичній козі, доведеться й собі вслід за ним піти з життя, а між нами, як-не-як, двадцять років різниці. Хулі мені вмирати ні світ ні зоря?

вернуться

18

У кожного свій смак (фр.).

вернуться

19

Так, сексу (англ.).

8
{"b":"13250","o":1}