ЛитМир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

Зрозумівши план приятеля, Максим оцінив його простоту. Заодно погодився: якщо цю історію вони хочуть вигребти вдвох, без сторонньої допомоги, зволікати далі не можна.

Молодик у чорних окулярах раптом напружився, зробив мисливську стійку і почав мацати поглядом базарний майдан, когось вишукуючи. Потім неквапом рушив уперед, видивляючись перед собою, і тепер був до хлопців спиною. Робити щось — то тільки зараз.

Максим смикнув передні дверцята машини з боку пасажира, ліг животом на сидіння, простягнув руку, намацав ключі на брелоку. Р-раз — і вони вже в нього. Рухаючись так само швидко та зграбно, Білан ковзнув до багажника, застромив у замок потрібний ключ, повернув. Кришка багажника трошки підскочила вгору.

Денис зробив якісь умовний жест рукою. Клава виринула перед ними несподівано, ніби виросла з-під землі. Що-що, а втекти від когось при бажанні вона може, — мимоволі зробив висновок Максим.

Кинувши швидкий і, як йому здалося, вдячний погляд, Клава Король сама підняла кришку багажника. І завмерла, дивлячись на Максимові сумки. Не змовляючись, хлопці миттю посунули їх у надра багажника, звільнивши місце. Свій наплічник Денис уже тягнув на себе, та Максим зупинив його. Все стало зрозуміло без слів: тато запитає, як рюкзак опинився в салоні, і доведеться признаватися, що відкривали багажник. Можна, звичайно, придумати причину, чому наплічник потрібен Черненкові саме тепер. Але хлопці вже й без того мали таємницю. Тому Денис лише затрамбував рюкзак до сумок, і він цілком нормально туди вмістився.

Клава не залізла — закотилася всередину. Денис швидко закрив багажник, навіть з усієї сили натиснув зверху, ніби хотів упевнитися — не відчиниться. Потім повернув Максиму ключі, той застромив їх назад і встиг закрити дверцята майже одночасно з появою Білана-старшого. Він приніс два мішечки, у яких добродушні тітоньки старанно запакували йому теплу гречку з домашніми котлетами, два смажених карасики, потужну порцію оселедця під шубою і в окрему торбинку — шматок домашнього торту з кремом, якого вистачало не на двох, а навіть на трьох людей.

— Перекусимо — і в путь, — сказав Білан-старший, розкладаючи наїдки зверху на багажнику.

Максим раптом подумав: Клава, яка там зараз ховається і над головою в якої почнуть їсти, навряд чи встигла щось перехопити. Язик засвербів — так хотілося розказати все батькові. Та погляд наткнувся на молодика в темних окулярах, котрий саме повернувся до своєї машини і знову втупився в них. Признаватися розхотілося.

Розхотілося і їсти. Але, аби не виникло зайвих запитань, хлопці старанно втиснули в себе пирятинські гостинці. Дівчині в багажнику треба терпіти ще хвилин сорок — звідси до села Зозулястого, кінцевої мети їхньої подорожі, рукою подати.

Глава 6

Тортик із кремом стає в пригоді

Усю дорогу Максим крадькома позирав у дзеркальце заднього виду.

Заодно зауважив — Денис на задньому сидінні так само крутився, зиркаючи позад себе. Та скидалося на те, що хлопці таки обдурили переслідувача: синій автомобіль марки «Шкода» їх більше не переслідував. Половина справи зроблена.

Крім того, Максим дуже переймався станом дівчини в багажнику. Але заспокоював себе, дійшовши згоди з власною совістю у трьох пунктах. Перший — їхати справді не так далеко. Другий — невідомо, що встигла пережити Клава Король за цей час, а тому подорожувати в багажнику машини тих, хто тебе рятує, набагато комфортніше, ніж у салоні автомобіля того, хто тебе викрав. Третій — іншого варіанту для порятунку просто не було, вона знала, на що йшла, а отже — морально готова до дискомфорту.

А з комфортом справді виникли проблеми. Коли машина їхала трасою, було ще нічого. Але після повороту на село Зозулясте вони поїхали ґрунтовою дорогою. Вона хоч і була добряче накатана, все одно авто підстрибувало на горбочках. Добре хоч Білан-старший скинув швидкість, шкодуючи машину. Максим сподівався, що Клаву не дуже труситиме. Тепер він навіть радів, що дівчина нічого не встигла поїсти: її могло розтрусити і знудити, а це не дуже добре в її ситуації.

Одначе думай-не-думай, все одно переживаннями, навіть дуже щирими, нічого не змінити. Тим більше, виникла інша досить серйозна проблема. Щойно вони в'їхали в село Зозулясте, як у Максимовій голові раптом замуляла думка: Клава мусить якось вибратися з багажника так само непомітно, як залізла туди. Адже відчиняти його доведеться татові, і можна лише уявити, що почнеться. Ні, втікачка у безпеці. Якщо все пояснити, Білан-старший зрозуміє і навіть допоможе. Але якщо Клава сама не хоче приймати допомоги дорослого чоловіка, значить, у неї є на те причини.

Останнім часом Максим Білан зрозумів: якщо в когось є дивні уподобання і переконання, це зовсім не означає, що вони неправильні чи хибні. У кожному окремому випадку людина покладається насамперед на власний внутрішній голос. Він у результаті стає найліпшим порадником. Отже, Клаві її внутрішній голос дав таку пораду — таїтися від усіх.

Рішення прийшло, як завжди буває у безнадійних ситуаціях, дуже швидко і здавалося єдиним правильним. Хоча й передбачало певну клоунаду. Але якщо Денис вдався до клоунади для того, аби отримати змогу сховати втікачку в багажник, то Максим зробить такий самий хід, аби її з багажника непомітно звільнити.

Машина зупинилася біля хвіртки невеличкого ошатного будинку Черненкової бабусі. Назустріч гостям уже квапилася усміхнена господиня, не стара ще бойового вигляду жіночка з картатою хусткою на голові, та Максим, схопившись за живіт, буквально викотився з салону, стогнучи:

— Ой-ой! Ой-ой! Ой-ой!

— Ти чого, сину? — Білан-старший стурбовано поспішив до нього.

Максим присів, скрючився і зробив страшні очі:

— Нічого-о-о! Це я щось таке з'їв... а-а-ах! Зараз вибухну!

Денисова бабуся тут же заквоктала над ним.

— От же ж біда! Мо', в Пирятині перекусювали, га?

— Торти-и-ик! — простогнав Максим, подумки вибачаючись перед тими, хто робив справді смачний тортик і кого тепер почнуть проклинати.

— Це все твої штучки, Дениску! — бабуся насварилася на онука пальцем.

— До чого тут я? — Черненко, видно, зрозумівши маневр приятеля, активно почав йому підігравати. — Всі їли тортики, і нічого! То в нього шлунок такий!

— У всіх у вас, городських, такі шлунки, — пробурчала бабця, потрусила Максима за плече: — З кремом тортик?

— Ага-а-а...

— Нічого, пройде, — діловито сказала вона. — Хто в таку спеку на трасі тортики з кремом їсть? Давайте, — звернулася вона до Білана-старшого, — ведіть його до хати. Я відвар спеціальний приготувала, ніби знала.

— Та мені не в ха-ату-у-у... — далі стогнав Максим.

Денис зареготав.

— А ти чого? — гримнула на нього бабця. — Сам же винен, підбив друга. Твій шлунок, слава Богу, я вже вилікувала відварами. У вас, київських, всі шлунки погані. І друга твого полікую. В мене всі відвар п'ють, так що сачкувати не вийде. Ведіть його за хату з того боку, ближче до городу. Там знайдете потрібне місце. Потім — на процедури! — і бабця вдавано суворо зсунула брови.

Білан-старший швидко повів сина в показаному напрямку. Бабуся поквапилася до хати по знаменитий відвар. Біля хвіртки вже товклися менші братик та сестричка Дениса, та він шугнув їх — за бабою йдіть. Вони послухалися і щезли.

Тепер біля машини нікого не було. Скільки в нього реального часу на все, Денис не уявляв. Тому почав рухатися, мов на пришвидшеному зображенні в кіно: миттю вихопив ключі з замка запалення, відчинив багажник, допоміг Клаві вибратися звідти. Дівчина притулилася до машини — незручна подорож таки втомила її.

— Не стій! — поквапив Черненко. — Швидко в сад, але не через цю хвіртку — забіжи ззаду, там маленька є. Ховайся за кущ малини і дивись, коли всі в хату зайдуть. Чуєш мене?

Клава кивнула.

— Розумієш?

— Не дурна, — несподівано огризнулася вона, і відразу зрозуміла свою помилку: — Вибач, просто я... Все це так відразу... Карусель якась...

14
{"b":"254852","o":1}