ЛитМир - Электронная Библиотека
A
A

--- Аммана, ти мене злякала. --- обернувшись на той голос, промовила Пєрла. --- Ти так тихо підійшла.

--- Це ваша необачність. А якби на моєму місті була Хета?

З гори спускалась не молода, але статна жінка. Вона була одягнена в червону, довгу сукню, шлейф від якої волочився позаду як велика змія. Гордо підняту голову прикрашала тіара всипана дорогоцінним камінням. Довге сиве волосся вільно лежало на плечах. Вона зовсім не виглядала як проста чаклунка, швидше, це була владна повелителька. Аммана підійшла до Карола майже в притул.

--- Дай , я подивлюсь на тебе. Ти і насправді красень. Виходить не даремно по тобі сохне те дівча. --- трішки насмішкувато проказала чаклунка.

--- Ти про Мілену? Де вона? Що з нею? --- в голосі чоловіка чулося благання.

--- З нею все добре. Вона чикає на тебе в центральній башті, це на самім верху споруди.

Аммана простягла Каролові паперовий згорток.

--- Це план храму, без нього ти заблукаєш.--- відповіла вона, на німе Каролове запитання.

--- А що, це за позначки?--- розглядаючи схему, спитав чарівник.

--- Це я позначила пастки. Тобі прийдеться через них проходити, перш ніж ти дістанешся до своєї коханої. Це все, чим я зможу тобі допомогти. Так захотіла Хета.

--- Навіщо їй це?

--- Її доля склалась так, що вона втратила віру в чоловіків, і в справжнє кохання. Я намагаюся повернути їй цю віру. Поки що, мені не вдається. Можливо ти мені допоможеш в цьому.

--- Яким чином?

--- Якщо ти не здасися, і врятуєш дівчину, то Хеті доведеться визнати свою неправоту. Вона замислиться над існуванням вірності і любові, і поступово стане такою як колись.

--- Вона хоче мене вбити ?

--- Не знаю чи хоче, але намагатиметься це зробити. Вона не бажає твоєї перемоги. Її душа скам’яніла від болю. Розігрій її серце.

--- Боротися з чудовиськом, це одне, а от рятувати людську душу, зовсім інше. Чи вистачить в мене сили?

--- Тобі для цього не потрібні спеціальні знання. Просто не звертай зі свого шляху, будь мужнім і впевненим в собі. Твій розум підкаже що і коли робити, а сила і спритність допоможуть.

--- Я б, теж хотіла йому допомогти. --- обізвалась Пєрла.

--- Ні. Ти вже йому і так допомогла. Хай іде сам.

Аммана показала Каролові рукою на гору. Чоловік вклонився обом жінкам і пішов. Він зробив тільки кілька кроків, та коли озирнувся, позаду вже нікого не було.

--- Ну от, маю ще один клопіт, прийшов сюди рятувати Мілену, а повинен ще й свого ворога до тями приводити. --- бубнів собі під носа Карол піднімаючись в гору по східцях…

«Зірку трьох морів» стиха погойдували хвилі. Пек уважно вдивлявся у берегову смугу острова.

--- Тебе щось турбує, капітане? --- спитав у нього Теймур.

--- Як гадаєш, на тому кораблі, що відніс Карола, по морю ходили слабкодухі хирляки? --- спитав у вугляра, замісто відповіді, Пек.

--- Не думаю. Морська справа, як я переконався, не для маминих синків.

--- От і я про те. Але їх перебили як тарганів. А моряків на «Золотій Фані» було набагато більше ніж нас.

--- Що ж, нам робити?

--- Он, бачиш, попереду невелика купа скель, неподалік від острова. --- показав зашкарублим пальцем, капітан. --- Ми сховаємо «Зірку» там, і почекаємо поки зовсім стемніє. Потім на човні доберемось до берега, і спробуємо відшукати чарівника.

--- Звісно, я не розуміюсь на морській справі, та на мій погляд, ти вірно мислиш, капітане. --- погодився з Пеком, вугляр.

У двох вони повернулися до каюти, де зібралося усе товариство, крім матросів що стояли на вахті. Теймур розповів друзям про наміри капітана. Решта мандрівників теж з ним погодились. Якір кинули в невеликій бухті. Її розташування було досить вдалим. Корабель був захищений від шторму, якщо той раптово розпочнеться, і схований від стороннього ока.

--- Друзі, нам треба спостерігати за тим, що робиться на острові. --- звернувся до товаришів Плато.

--- Вірно. --- вискочив у перед, Івер. --- Я буду першим. Вилізу он на ту скелю, і якщо побачу якусь небезпеку, попереджу вас.

--- Добре. Лізь. --- посміхнувся до нього, Капер.

Капер знав Івера з народження, і ніколи не ставився до нього серйозно. Бо Івер і в свої двадцять років, в душі залишався дитиною. Та все ж, Капер знав і те, що в важку хвилину, на хлопця можна було покластися.

Спритно мов кішка, Івер поліз на гору, і вже скоро зручно вмостився за одним з каменів. Йому добре було видно берегову смугу, і так само «Зірку трьох морів». Сонце було майже над обрієм, та все одно добре припікало. Камені розігріті за ден, віддавали своє тепло, зігріваючи виснажене хитавицею тіло. Хвилі повільно накочувались на білий пісок, і так само повільно відступали назад. Івер слідкував за їхньою грою, мружачись від сонячних відблисків. Йому почало здаватись, що він знову, кудись пливе. Хвилі розхитували його човен. Він пристав до берега, і на зустріч до нього вийшла вродлива білявка. Тиха музика наповнила довкілля. Незнайомка почала танцювати. Рухи дівчини були повільні і витончені. Вона все ближче і ближче наближалась до Івера. Її палкі вуста були зовсім поруч. Від передчуття насолоди, у хлопця залоскотало під ложечкою.

--- Ти добре пригрівся, Івере. --- голосом Плато, несподівано, промовила дівчина, і штовхнула хлопця в плече.

Івер вскочив на ноги, не розуміючи що з ним, і де він знаходиться. Та за мить прийшов до тями. Поряд стояв старший товариш, і підпершись під боки, голосно сміявся.

--- Оце так вартовий! Добре що я, вирішив перевірити як ти тут. А то б, все нас віті проспав!

Хлопцеві було соромно. Він мовчав нахиливши голову, і покусував нижню губу. Як він міг так підвести друзів. Заснути на варті. Ганьба! А якби раптом щось сталося! На нього понадіялися, а він спав!

--- Ти, той, Плато, не кажи нікому. Добре? --- благаючим голосом попрохав Івер.

--- Добре. Не скажу. --- пожалів хлопчину, болотник. --- Вертайся на корабель, а я зостанусь тут, замість тебе.

Івер вже намірився зробити перший крок, як раптом помітив два човни, що повільно пливли вздовж берега.

--- Плато, присядь. --- шепотом попрохав він болотника, присідаючи сам, і тягнучи товариша за руку до низу.

--- Ти чого? Що сталося? --- не зрозумів Плато, та не пручався, і сховався за каменем.

--- Подивись туди. --- показав пальцем, хлопчина.

Тепер і Плато помітив ті човни. На кожному з них, знаходилось по чотири людини. Двоє веслувало, а двоє стояли на носі і кормі, і роздивлялись навкруги. З усього було видно, що це воїни. Вони були підперезані мечами, а в руках тримали списи.

--- Це, мабуть, якась варта. --- прошепотів, болотник. Хоча човни були ще далеченько, і їх не могли почути.

--- Біжи погукай капітана і Теймура.

Івера як вітром здуло. Переплигуючи с каменю на камінь, він хутко дістався до корабля, і одразу наштовхнувся на вугляра.

--- Теймуре, там якісь човни. Плато просить тебе і Пека, піднятись на гору.

--- Добре. Я пішов, а ти нагукай капітана. Він десь в своїй каюті.

--- Як будемо діяти? --- спитав Плато, коли Теймур і Пек, підійшли до нього.

--- Хто знає? --- зітнув плечима вугляр.

--- Нехай підпливуть поближче. Треба їх уважніше роздивитися. Бо щось фігури тих вояк, мені видаються вкрай привабливими. --- розплився в посмішці капітан.

--- Ай справді, це ж жінки! --- підтримав його, Теймур. --- Оце вояки! Я б, з такими, поборюкався.

--- Та у вас, з рота, слина вже капає. --- осмикнув друзів, Плато. --- Хтось, ще недавно, нагадував про те, що сталося на «Фані». Чи вже забулось?Про мене, то нехай би то були чоловіки.

Пек і Теймур, від тих слів, одразу прийшли до тями.

--- Це добре, що вони тут, зараз, пропливають. --- сказав Теймур.

--- Ти, знову, за своє! --- аж розсердився Плато.

--- Та ні. Я не в тому сенсі. Якщо вони пройдуть, і не помітять нас, то буде час, висадитись на берег, поки вони не повернулися, або не прийшли наступні.

41
{"b":"270244","o":1}