ЛитМир - Электронная Библиотека

- Ти вчилася битися, я - убивати.

╤ чомусь Кайя йому одразу ж пов╕рила. Щось схоже в╕дчувалося ╕ у тих прикордонниках, з якими вона часто тренувалася. Можливо це був погляд, може голос, а може просто впевнен╕сть у сво╖х словах. Зам╕сть того, щоб краще д╕знатися свого суперника ╕ п╕дняти свою самооц╕нку, вона лише показала себе невдахою. Це було непри╓мно ╕ боляче. Поклавши меч у ст╕йку, Кайя почала одягатися. Його останн╕ слова щось зачепили всередин╕ д╕вчини, але вона н╕як не могла зрозум╕ти - що саме. ╤ вже коли вона почепила на пояс меч - до не╖ д╕йшло!

- Кейнс╕? - повернулася вона до нього, але хлопець ╖╖ нав╕ть не почув, тому вона одразу ж гаркнула на увесь зал. - Кейнс╕!!!

- Кей.

- Що?!

- Називай мене Кей. Довг╕ позивн╕ незручн╕.

- Ти не схожий на вояку. - хмикнула Кайя, роздратована його повчаннями.

- Ти теж. - п╕дд╕в ╖╖ пацан, п╕дходячи ближче. - Що хот╕ла?

- Ти ж д╕йсно тод╕ м╕г вбити королеву, ╕ я б тебе не зупинила, так? Чому п╕дставився п╕д удар?

- Не пам'ятаю. - вже майже без акценту в╕дпов╕в хлопець.

Здавши хлопця на поруки лед╕ Май╖, Кайя повернулася до сво╖х прямих обов'язк╕в. Вранц╕ ус╕ з╕бралися проводжати Ауру. В знак подяки за допомогу королева Лашура подарувала ╖й трофейного лицаря. Попри св╕й жахливий вигляд та в╕дсутн╕сть пузиря каб╕ни, машина все ще була на ходу. Не зважаючи на в╕дсутн╕сть емоц╕й на обличч╕ ельф╕йки, Лашура в╕дчувала ╖╖ задоволення в╕д такого подарунку. Кр╕м того це був ще один доказ участ╕ в бою. Ледве п╕днявшись у пов╕тря, Аура п╕рнула вниз, одразу ж розчинившись серед зеленого моря л╕су.

- Ваша Величн╕сть, це кур'╓р з╕ Свято╖ земл╕! - Ханл╕ першою пом╕тила, як з-за чергово╖ скел╕ ╖м назустр╕ч вилет╕в невеликий човен характерного чорно-б╕лого забарвлення.

- Ну нарешт╕. Тепер ми зможемо позбутися свого вантажу. - буркнула королева, кинувши погляд на й дос╕ нев╕дновлен╕ ворота до головно╖ зали, кр╕зь як╕ було видно силует рел╕кту.

- Ваша Величн╕сть, а як щодо ╕ншого нашого вантажу? - нахилилася до королеви Кайя, щоб ╖╖ не почули.

- Я вир╕шила взяти його в Святу землю як свого слугу.

- Нав╕що?! Про нас же одразу п╕дуть чутки...

- Серед яких н╕хто не розп╕зна╓ правду. Ти ж бачиш, що в╕н тут як дикун? Б╕льш╕сть служниць вважають, що в╕н виходець ╕з Коут╕. Ми не будемо переконувати ╖х у зворотному.

Розпустивши слуг, Лашура повела за собою Кайю всередину палацу.

- Кейнс╕ не просто бо╓ць...

- Кей. - автоматично поправила Кайя, але одразу ж сполошилася. - Пробачте, Ваша Величн╕сть.

- Його призвали з ╕ншого св╕ту. Ти сама бачила, наск╕льки в╕н в╕др╕зня╓ться в╕д нас. В╕н нам потр╕бен. Кр╕м того наша головна проблема не в╕н, а та д╕вчинка на Чорному лицар╕. Аура сказала, що н╕коли ран╕ше не бачила тако╖ техн╕ки бою. Ц╕лком можливо, що ╖╖ також призвали.

- Але якщо так п╕де й дал╕...

- Нам не вистояти. - зак╕нчила за не╖ Лашура. - Для цього нам ╕ потр╕бен Кейнс╕.

- В╕н небезпечний.

- В╕н звичайний хлопець. А як би ти себе вела, якби опинилася в ╕ншому св╕т╕, ╕з нев╕домими законами, традиц╕ями? В╕н шукатиме сво╓ м╕сце в цьому св╕т╕. ╤ краще, якщо це м╕сце буде поруч з нами.

- Гада╓те в╕н погодиться?

- А у нього ╓ виб╕р?

***

╤з нашо╖ ранково╖ розминки я зробив для себе лише один висновок: м╕сцев╕ абсолютно не знайом╕ з концепц╕╓ю далекоб╕йно╖ збро╖. Все обмежувалося т╕льки луками та арбалетами. Виняток складали лише багатоствольн╕ системи, як╕ один в один повторювали американський дробовик Liberator або двоствольний п╕столет Derringer. Т╕льки його тутешн╕ аналоги були одноразов╕, ╕ використовували зам╕сть пороху якийсь газ. Це була зброя для одного удару, але нав╕ть ╖х тренувальн╕ верс╕╖ уже давно н╕хто не брав до рук. А от ╕з холодною збро╓ю все було в повному порядку: коротк╕ меч╕, дворучн╕, парн╕, сокири, списи, коси, глефи... Кайя взяла соб╕ звичайний прямий дворучний. Напевно хот╕ла справити на мене враження. Згоден: у сво╓му облягаючому комб╕незон╕, ╕ з довжелезним дрином у руках вона виглядала вражаюче. Нав╕ть не дуже поступалася геро╖ням ком╕кс╕в. ╤ розмахувала вона ним довол╕ ум╕ло, як на мене. Ефектно. Але не ефективно. Нав╕ть мен╕ видно, що цей меч для не╖ важкий: надто затягнутими були ╖╖ удари. Не розум╕ю, чому вона не п╕дбере соб╕ щось б╕льш зручне? Хоча... Ага, на ст╕йц╕ ╓ ще один меч ╕з витертим рук╕в'ям - схожий на японський оф╕церський, т╕льки гарда взята в╕д ╓вропейсько╖ шабл╕. В╕дбитки пальц╕в сходяться. Чому ж тод╕ вона взяла в руки цю шпалу? Якщо подумати, то саме такою шпалою був озбро╓ний ╖╖ лицар. Непорядок! Барнс мен╕ завжди казав, що п╕д кожну руку повинен бути св╕й н╕ж, ╕ св╕й стиль бою. Яким би ум╕лим б╕йцем ти не був, зброя повинна тоб╕ п╕дходити. Може ╖й доводиться п╕длаштовуватися п╕д свого робота? Тод╕ треба полегшити макет, все одно в бою махати буде не вона, а машина.

Н╕би в╕дчувши м╕й скепсис, д╕вчина запросила мене на двоб╕й. Ну я й вийшов. П╕дозри п╕дтвердилися: була б у не╖ нормальна зброя - бути мен╕ битим. А так, нав╕ть без прискорення достатньо було ухилятися в останн╕й момент, коли вона вже не могла зупинити св╕й рух. Трохи помахавши, вир╕шив закруглятися. Тим б╕льше, що д╕вчина явно нечасто тренувалася ╕з суперником. Сп╕лкуватися бажання не було, тому тренування швидко зак╕нчилося.

Дал╕ мене в╕двели в купальню до служниць, як╕ почали приводити мене до ладу. Не сказав би, що мен╕ це сподобалося, але в якийсь момент я пошкодував, що не можу як сл╕д насолодитися тактильними в╕дчуттями. Все ж коли тебе миють к╕лька довол╕ привабливих служанок ти мимовол╕ почина╓ш отримувати деяке задоволення. В мо╓му випадку - лише естетичне. Якби не запущен╕ процеси д╕агностики, ╕з тимчасовою втратою чутливост╕ окремих частин т╕ла, я б м╕г нав╕ть розслабитися. Картину псував лише суворий голос гувернантки Май╖ за спиною, яка й керувала цим д╕йством. Зда╓ться мене хочуть представити вищому начальству. Н╕коли не любив таких момент╕в. В минулому кожна друга така зустр╕ч зак╕нчувалася тотальним геноцидом усього в рад╕ус╕ досяжност╕ мо╓╖ збро╖. ╤ не з мо╓ю вдачею над╕ятися, що в ╕ншому св╕т╕ щось зм╕ниться, радше навпаки. Тим б╕льше, що зараз я перед ними абсолютно беззахисний.

╤ все йшло нормально, доки мен╕ не показали м╕й новий одяг. Уяв╕ть соб╕ придворного слугу 17 стол╕ття, додайте удв╕ч╕ б╕льше мережива, рюш╕в та бантик╕в. Не знаю як там одягаються м╕сцев╕ чолов╕ки, не в╕дмовився б нав╕ть в╕д того вбрання, яке носить лорд Улайт, але в ТАКОМУ я ходити не буду н╕коли! В╕дчуваю себе дитячою цукеркою в яскрав╕й обгортц╕. Чого це вони на мене так дивляться? Н╕, я бути цукеркою не збираюся. ╤ свою цукерку не дам! Забер╕ть зв╕дти сво╖ руки! Не довод╕ть до гр╕ха, я не хочу вас кал╕чити! Халепа! Я зрозум╕в, що без розкриття сво╓╖ особистост╕ утекти не вдасться.

Ох, як же в мирному житт╕ все складно: на в╕йн╕ ти ч╕тко зна╓ш свого ворога ╕ не обмежений у засобах! А тут ти просто не ма╓ш права в╕дбиватися. В цей момент я як н╕хто ╕нший розум╕в тих танк╕ст╕в, у яких на л╕н╕╖ вогню стоять цив╕льн╕, ╕ будь-яка д╕я для них зак╕нчиться трибуналом. Як би я не блокував реакц╕╖ т╕ла, гн╕в всередин╕ наростав. Ще трохи, ╕ я п╕ду зривати зл╕сть на вс╕х, хто буде поблизу. Тому вих╕д для мене був лише один.

Попросивши ж╕нок зачекати секунду, я п╕д╕йшов до монол╕тно╖ кам'яно╖ колони ╕ з усього маху гепнувся в не╖ головою, з╕м╕тувавши непритомн╕сть. Насправд╕ ж м╕м╕крил на лоб╕, маючи властивост╕ неньютон╕всько╖ р╕дини, погасив б╕льшу частину удару, який м╕г би зашкодити неукр╕пленому черепу парубка. Я ж просто в╕дключив б╕льш╕сть орган╕в чуття ╕ моторику, залишивши лише слух. М╕г би просто так в╕друбитися, без удар╕в, але що б тод╕ про мене подумали? Я - спецназ╕вець, котрий пройшов через пекло Третьо╖ Св╕тово╖ в╕йни, пережив нашестя прибульц╕в ╕ дав ╖м в╕дс╕ч - просто не маю права непритомн╕ти на очах ж╕нок. Тому нехай краще думають, що я твердолобий, н╕ж вважатимуть якимось розмазнею. Зв╕сно ж це д╕йство в╕дняло в мене ще деяку частину нанобот╕в, яких ╕ без того було мало, тому в майбутньому мен╕ доведеться уникати використання сво╖х систем, заощаджуючи ╖хн╕й ресурс та обмежуючись лише орган╕чним т╕лом. Але заради ТАКОГО я готовий пожертвувати частиною ресурс╕в. ╤ якщо вже мен╕ доведеться подихати, то я зроблю це як справжн╕й во╖н, а не як блазень! Та й смикатися зараз для мене нема╓ сенсу - д╕агностика ус╕х систем займе дуже багато часу, впродовж якого вносити зм╕ни у свою структуру я не зможу. Тому залиша╓ться лише розслабитися й спробувати отримати бодай якесь задоволення.

15
{"b":"558816","o":1}