ЛитМир - Электронная Библиотека

Задерши ╖╖ сорочку, я видавив на руки трохи крему, одночасно п╕д╕гр╕ваючи поверхню долонь. В перш╕ к╕лька рок╕в п╕сля початку вторгнення я вивчав не лише цефалопод╕в, але й ф╕з╕олог╕ю людей, ╕ одним ╕з перспективних напрямк╕в розвитку власного бойового мистецтва для мене стала акупунктура. Я не вм╕ю робити масаж, але знаю, на як╕ точки в т╕л╕ треба впливати, аби досягнути потр╕бного ефекту.

Зазвичай перед масажем потр╕бно добре вимити шк╕ру, але Кайя це зробила ╕ до мого приходу. Дал╕ треба розслабитися, чого пац╕╓нтка н╕як не хот╕ла робити. Тут я не став н╕чого робити, а просто розмащував крем по спин╕, поки д╕вчина не втратила пильн╕сть, п╕сля чого уже п╕шов справжн╕й масаж: м'яке розтирання м'яз╕в, прох╕д по обидва боки в╕д хребта, розкачування шк╕ри та ╕нш╕ процедури, в╕д яких нервова система пац╕╓нтки поступово заспокою╓ться. Ну а дал╕ м╕й улюблений бойовий прийом - пунктирування. Правильно виконаний дотик всього одного пальця в потр╕бному м╕сц╕ може викликати сильний б╕ль у допитуваного, а може д╕яти ╕ навпаки. Тут головна проблема була правильно п╕д╕брати силу впливу, адже ран╕ше я такого досв╕ду не мав, тому обмежив максимальне зусилля половиною к╕лограма. Поступово перейшовши на масаж ши╖, я повернувся до обдумування сво╓╖ ╕де╖.

Поки я думав, у в╕тальн╕ з╕бралися ус╕ жител╕ ма╓тку. ╤ т╕льки покашлювання лед╕ Май╖ нагадало мен╕, що масаж уже можна ╕ зак╕нчувати. Обережно накривши спину Кай╖ рушником, щоб вона ненароком не прокинулася, я розвернувся до сво╖х наглядач╕в ╕ зрозум╕в, що тепер у мене в╕льних вечор╕в не буде. Але це були др╕бниц╕ - я вже в╕дкрив редактор ╕ у форсаж╕ почав заганяти туди параметри майбутнього проекту.

***

- В╕н тут. Королева притягнула цього вилупка в Академ╕ю.

- Тебе вп╕знали?

- Зда╓ться в╕н щось зап╕дозрив.

- Зрозум╕ло. Збирай сво╖х приб╕чник╕в ╕ сл╕дкуй за новинами. Ми повинн╕ бути в курс╕ всього, що в╕дбува╓ться.

- Що робити ╕з прибульцем?

- Н╕чого. Забудь про нього на деякий час. Можеш нав╕ть пожартувати над ним, як ти вм╕╓ш. Пот╕м займемося ним всерйоз.

***

Сн╕данок був незвично тихим. Кейнс╕ з самого ранку кудись зник, королева Лашура замислилася про щось при╓мне, а Кайя ╕ дос╕ не могла в╕д╕йти в╕д учорашнього.

Прокинувшись у сво╓му л╕жку, д╕вчина ще довго не могла дотумкати, як вона там опинилася. Останн╓, що вона пам'ятала - як ляга╓ на кушетку а пот╕м... Зрозум╕вши це, Кайя одразу ж п╕д╕рвалася з л╕жка, накинула на себе халат, що лежав поруч, ╕ з мечем у руц╕ п╕шла влаштовувати прочуханку збочинцю, який посм╕в... Що саме в╕н посм╕в з нею зробити, Кайя ще не знала, але дуже хот╕ла потиснути йому горло. Це вже пот╕м вона д╕зналася, що той з самого ранку чкурнув до адм╕н╕страц╕╖, тому побиття в╕дкладалося на веч╕р. З самого початку, коли в╕н запропонував зробити масаж, було зрозум╕ло, що в╕н щось замислив. Ран╕ше вона б трич╕ подумала, перш н╕ж п╕дпускати когось до свого т╕ла. Але коли в╕н це говорив ╖й здавалося, н╕би вона його не ц╕кавить. З одного боку це давало над╕ю, що в╕н просто проявив свою турботу, а з ╕ншого - в╕н ╖╖ про╕гнорував як д╕вчину! ╤ тепер вона не знала що думати: ображатися, чи зм╕нити гн╕в на мил╕сть?

- Про що задумалася, Кайя?

- Пробачте, Ваша Величн╕сть, просто...

- Сподобалися веч╕рн╕ процедури? - д╕вчинка штурхнула л╕ктем свою охоронницю. - Доведеться тоб╕ сьогодн╕ почекати.

- Чому? - вирвалося в Кай╖, одразу ж видавши ╖╖ з головою.

- За тобою вже зайняли чергу.

- Що?! Тобто... Яка черга?

- У тебе вчора було таке задоволене обличчя, що я теж захот╕ла спробувати цей масаж. - розсм╕ялася д╕вчинка, а пот╕м пояснила: - Я хочу д╕знатися, ск╕льки можуть коштувати його руки. Як гада╓ш, д╕вчата ╕з гуртожитку в╕дмовляться в╕д такого сеансу?

- Ну... Я не знаю.

- Ось ввечер╕ ╕ д╕зна╓мося.

П╕сля сн╕данку д╕вчата у супровод╕ служниць в╕дправилися на церемон╕ю. Сьогодн╕ звання лицар╕в отримають ╕ще сорок д╕вчат, та нав╕ть дво╓ хлопц╕в. Кайя увесь вчорашн╕й веч╕р прим╕ряла церемон╕альне вбрання, тому оч╕кувала важкого ранку. ╤ ранок д╕йсно виявився складним, але вже з ╕ншо╖ причини.

Церемон╕я мала проходити на арен╕, тому трибуни вже були зайнят╕ глядачами, а головн╕ учасниц╕ заходу зараз збиралися перед величезними вор╕тьми, як╕ вели на саму арену. Знайшовши свою групу, Кайя зайняла м╕сце в шеренз╕.

Заграли фанфари, ╕ ворота в╕дчинилися. Розпочалася урочиста хода майбутн╕х во╖н╕в-лицар╕в через усю арену до п'╓десталу. ╤люз╕╖, розв╕шан╕ над ареною по черз╕ показували кожну ╕з д╕вчат. Зв╕сно ж кожна ╕з них намагалася виглядати найгарн╕шою з-пом╕ж ус╕х. ╤ нав╕ть визначен╕ правилами плаття були наст╕льки в╕двертими, наск╕льки це було можливо. ╤ все заради того, щоб майбутн╕ чолов╕ка звернули увагу саме на них. Окремо вис╕ли зображення самих хлопц╕в-лицар╕в, аби кожен зм╕г ╖х роздивитися. Нарешт╕ хода зак╕нчилася ╕ платформа ╕з д╕вчатами п╕днялася на р╕вень трибун.

Кайя гадала, що це буде найкращий день у ╖╖ житт╕. Вона готувалася до цього к╕лька довгих рок╕в з того-самого моменту, як у не╖ виявили дар керувати лицарем. Вона нав╕ть змогла отримати ранг лицаря заочно, ще до початку навчання. Вона привернула до себе увагу само╖ королеви ╕ нав╕ть стала ╖╖ охоронницею! ╤ ось нарешт╕ вона тут, на под╕ум╕ серед ел╕ти вс╕х кра╖н. Куди ж под╕лася ╖╖ впевнен╕сть? Чому вона не в╕дчува╓ гордост╕ за сво╖ досягнення?

А все через те, що якийсь шмаркач зум╕в ╖╖ перевершити! Йому знадобилося всього к╕лька хвилин на те, щоб вона знову в╕дчула себе др╕мучою селянкою-заб╕якою, яка уявила себе справжн╕м во╖ном. ╤ хто в╕н такий? Був би в╕н справжн╕м лицарем, в╕н би стояв зараз тут, на ц╕й арен╕ поруч ╕з хлопцями. Але ж н╕ - в╕н напевно зараз тяга╓ гн╕й на грядки, або зам╕та╓ площу б╕ля корпусу. Звичайний же слуга! Тод╕ яка ж Вона п╕сля усього цього ел╕та?!

Коли назвали ╕м'я Кай╖, вона начепила свою звичну посм╕шку ╕ вийшла на под╕ум. По традиц╕╖ найб╕льш усп╕шних кандидаток приводять до звання лицаря останн╕ми, щоб перерахування ╖хн╕х досягнень не затримувало визнання ╕нших. Тут згадали ╕ захист кордон╕в кра╖ни, ╕ допомогу п╕д час стих╕йного лиха, ╕ нав╕ть зарахували захист корони п╕д час нападу терорист╕в! Згадавши останн╓, директор Академ╕╖ наступила на мозоль д╕вчини, але та н╕чим це не проявила ╕ все з такою ж вв╕чливою посм╕шкою стала на кол╕но, аби на не╖ одягнули кулон лицар╕в. Щойно амулет зайняв сво╖ м╕сце, як т╕ло д╕вчини засяяло в спалахах еф╕ру, змусивши кра╖ мант╕╖ роз╕йтися ╕ показати усю красу ф╕гури новоспечено╖ аристократки.

Повернувшись, Кайя помахала натовпу ╕ при╓дналася до решти учасниць, як╕ вже вишикувалися по обидва боки в╕д под╕уму, на який знову вийшла директор ╕ виголосила заключну промову, суть яко╖ зводилася до того, що на лицар╕в поклада╓ться величезна в╕дпов╕дальн╕сть за сво╖ д╕╖, ╕ вони зобов'язан╕ використовувати свою силу лише для захисту сво╓╖ кра╖ни, ╕ в жодному раз╕ не для нападу. Знову заграли фанфари, ╕ святковий салют прикрасив небо над ареною тисячами р╕знокольорових спалах╕в, як╕ одразу ж згасали, зв╕льняючи м╕сце для наступних. Здавалося, н╕би в пов╕тря хтось п╕дкинув кольорове скло, яке складалося у неймов╕рн╕ в╕зерунки.

П╕сля зак╕нчення церемон╕╖ ус╕ учасники та глядач╕ почали розходитися. Кайя т╕льки тепер звернула увагу на те, що полярне сяйво навколо д╕вчат ма╓ р╕зну силу. Скор╕ш за все воно залежало в╕д сили п╕лота. У Кай╖ воно протрималося аж до самого ма╓тку, залишаючи за сво╓ю хазяйкою р╕знобарвний сл╕д, що поступово зникав через к╕лька метр╕в.

- Що таке, Кайя? - поц╕кавилася Лашура, щойно вони зайшли в будинок. - Щось сталося п╕д час церемон╕╖?

- Та н╕, все було прекрасно.

- Не в╕дмахуйся. Я ж бачу, що ти чимось засмучена.

- Просто згадала сво╖ останн╕ бо╖. - видавила ╕з себе Кайя, скидаючи мант╕ю.

- Не звертай уваги. Тебе просто задавили к╕льк╕стю. П╕д час дуел╕ ти б легко перемогла будь-якого суперника.

23
{"b":"558816","o":1}