ЛитМир - Электронная Библиотека

- Дякую, пан╕ директор. - вже нормальним голосом сказала Рей.

- Я н╕чого не робила.

Вс╕ присутн╕ обернулися до директриси, яка так ╕ завмерла б╕ля центрального постаменту ╕з занесеним над замком Ключем. Системи Академ╕╖ на ус╕х схемах продовжували гор╕ти зеленим. Перекинувшись схвильованими поглядами, Рей ╕з директрисою покинули Центр.

- Д╕йсно - Бункер. - задумалася директриса, розглядаючи Ключ в сво╖х руках.

- Вам в╕домо, що могло його пробудити?

- Може поломка?

- Н╕, тод╕ в╕н би сам не вимкнувся. В╕н на щось в╕дреагував. Треба нав╕датися туди. Якщо Бункер прокинувся, то причина ма╓ бути д╕йсно серйозною. Предки не розм╕нювалися на др╕бнички.

Н╕чого не в╕дпов╕вши, директриса швидко покрокувала коридором. Через майже п╕вгодини блукань вони опинилися в якомусь зовс╕м забутому техн╕чному прим╕щенн╕. На перший погляд тут не було н╕чого особливого: ряди обладнання, вентиляц╕йн╕ шахти, гул насос╕в, еф╕ропроводи... ╥хн╕й шлях пролягав до велико╖ запилено╖ п╕дсобки. П╕дсв╕чуючи соб╕ завбачливо прихопленою лампою, директриса зайшла в середину й знову замкнула за собою двер╕.

П╕д╕йшовши до ц╕лого ряду маленьких шаф, директриса почала рахувати дверцята й незабаром зупинилася перед одн╕╓ю. Вона н╕чим не в╕др╕знялася в╕д ╕нших, окр╕м одн╕╓╖ маленько╖ детал╕ - замкова шпарина була трохи ╕ншо╖ форми. ╤ ув╕йти в не╖ м╕г т╕льки Ключ. Саме так, з велико╖ букви. ╤накше цей складний пристр╕й назвати було складно. Древн╕й артефакт, що дарував сво╓му власнику можлив╕сть на власн╕ оч╕ побачити велич Предк╕в. Мало хто знав, що Ключ сам обира╓ соб╕ наступного власника, який пот╕м ╕ займа╓ посаду Директора Академ╕╖. ╤ параметри в╕дбору й дос╕ залишаються та╓мницею.

За дверима виявилися сп╕ральн╕ сходи вниз. П╕дкрутивши лампу, Рей спробувала посв╕тити вниз, але шахта була надто глибокою. Поки спускалися знову зазвучала тривога. В╕д неспод╕ванки ж╕нки мало не покотилися вниз. Через к╕лька хвилин сигнал╕зац╕я знову самост╕йно вимкнулася. Нарешт╕ сходи привели мандр╕вниць до масивних дверей. На вигляд вгадати матер╕ал було складно, але простукавши ╖х, можна було зробити висновок, що це якийсь кам╕нь або керам╕ка. Зрушити цю товсту плиту, товщиною в л╕коть, без ╕нструмент╕в виявилося непросто, але вдвох ж╕нкам вдалося в╕дкрити соб╕ шлях всередину. Там на них чекав короткий коридор ╕з аналог╕чними дверима на ╕ншому к╕нц╕. Натягнувши завбачливо залишен╕ кимось маски, ж╕нки закрили за собою вх╕д, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ в прим╕щенн╕ почулося шип╕ння газу. З кожною секундою лампа в руках Рей св╕тила все тьмян╕ше, ╕ в якийсь момент згасла остаточно. Ж╕нка вже подумала, що наступн╕ двер╕ ╖м доведеться в╕дкривати у темряв╕, але неспод╕вано пролунав р╕зкий писк, ╕ вих╕д в╕дкрився сам, осл╕пивши гостей р╕зким б╕лим св╕тлом з ╕ншого боку. Трохи звикнувши до неспод╕вано яскравого осв╕тлення, вони пройшли дал╕.

Арх╕тектура цього п╕дземного цього комплексу була дуже незвичною. Низьк╕ й широк╕ проходи здавалися щ╕линою в скел╕, але почуття замкнутого простору не виникало. Усе навколо здавалося наст╕льки чистим, що виникало бажання зняти маску й глибоко вдихнути св╕жого пов╕тря. Пройшовши кр╕зь ряд рамок, ж╕нки вийшли з прох╕дного пункту на справжню п╕дземну вулицю. Св╕тло вмикалося прямо над ╖хн╕ми головами, ╕ гасло незабаром п╕сля ╖хнього проходу. Сво╖м власним життям жили маленьк╕ жовтуват╕ св╕тильники, що спалахували над ус╕ма зустр╕чними дверима задовго до наближення людей. Але ось вони п╕д╕йшли до дверей, св╕тильник над якими був б╕лим. Приклавши Ключ, директриса дочекалася, доки св╕тильник загориться зеленим, ╕ лише п╕сля того зайшла всередину.

Прим╕щення виявилося не дуже великим. Нав╕ть меншим за центр безпеки Академ╕╖, але ус╕ його ст╕ни були заставлен╕ широкими пласкими панелями, як╕ по черз╕ оживали, показуючи гостям нев╕дом╕ граф╕ки та схеми.

В цей момент з коридору долинув уже знайомий рев сирени, ╕ ус╕ панел╕ враз засв╕тилися. Зображення на деяких ╕з них було окреслене червоною рамкою, але з ус╕х директрису ц╕кавило лише одне.

- Дивись. - вона тицьнула в схему, один ╕з сектор╕в яко╖ був зафарбований червоним.

- Карта м╕сцевост╕? - поц╕кавилася Рей, не знаходячи знайомих ор╕╓нтир╕в. - Тут нема╓ Академ╕╖.

- Цю карту складали ще до появи Свято╖ земл╕. Наш порт знаходиться десь тут. - вузлуватий палець торкнувся потерто╖ д╕лянки на екран╕, а пот╕м перем╕стився до червоного сектору. - Зможеш сказати, де це?

- Хм... - Рей мала прекрасну пам'ять на образи, ╕ пор╕вняти дв╕ карти для не╖ було нескладно. - Це в район╕ Болота, збоку в╕д ельф╕йського поселення. Точно сказати важко.

- У тебе ╓ хвил...

Раптом усе згасло, а сирена замовкла. К╕лька секунд ж╕нки простояли у абсолютн╕й темряв╕, п╕сля чого екрани знову по-одному почали прокидатися.

- Запам'ятала?

- Так.

- Зможеш показати на карт╕?

- Це зайве. Я сама все зроблю.

- Знову? - директриса на мить скинула з себе маску, незадоволено глянувши на свою супутницю. - Рей, що в╕дбува╓ться? Ти н╕коли просто так не з'явля╓шся. Поки я не почую пояснень, ти н╕куди не полетиш.

- Це шантаж.

- Це пол╕тика. Я хочу знати, що в╕дбува╓ться у св╕т╕. - на обличч╕ директриси знову з'явився звичний вираз добро╖ бабус╕. - Тоб╕ ж не буде складно под╕литися новинами?

- Поговоримо п╕сля зак╕нчення операц╕╖.

- Я в тоб╕ не сумн╕валася.

Незабаром в ангарах Академ╕╖ кип╕ла робота. Ус╕ лицар╕ Свято╖ земл╕ були готов╕ до вильоту. Частину п╕дземних прим╕щень було ╕зольовано п╕д приводом авар╕╖, а увесь флот приведено в бойову готовн╕сть. Ус╕, не зайнят╕ в патрулювання судна, вишикувалися ланцюжком уздовж невидимого периметру Академ╕╖. П╕днят╕ по тривоз╕ лицар╕ клану Шур╕фон також не залишилися осторонь, але з моменту початку операц╕╖ жодна з╕ стор╕н так ╕ не вийшла на зв'язок ╕з сус╕дом. Ельфи п╕дтримували видим╕сть нейтрал╕тету, а Свята земля не сп╕шила аф╕шувати причину переполоху. Зам╕сть цього один ╕з корабл╕в був в╕дправлений уздовж каньйон╕в до точки ╕мов╕рного розташування нев╕домо╖ загрози. Рей рвалася особисто взяти участь в операц╕╖, однак директриса заборонила п╕дпускати ╖╖ до лицаря. ╥й залишалося лише стежити за ходом операц╕╖ з борту корабля.

Зайнявши позиц╕ю на безпечн╕й в╕дстан╕ в╕д Болота, судно Свято╖ земл╕ випустило розв╕дника. Набравши максимально можливу висоту, лицар обережно рушив уздовж меж╕ л╕су. Все, що в╕н бачив, одразу ж пересилалося на корабель, а вже зв╕дти - на базу. Техн╕кам довелося помучитися, аби розтягнути зображення на увесь центр керування Академ╕╖. Ц╕лих двадцять хвилин, поки корабель добирався до м╕сця призначення, вони налаштовували апаратуру. ╤ нав╕ть зараз, спроектоване на ╕люзорний екран зображення пост╕йно стрибало. Розбита на сорок вертикальних смужок чорно-б╕ла картинка могла передати лише загальн╕ риси, ╕ п╕лоту доводилося додатково коментувати усе, що в╕н бачить. Для одночасно╖ передач╕ звуку та зображення довелося пожертвувати прийомним каналом корабля-розв╕дника, залишаючи того без зворотного зв'язку. Але це було значно краще, а н╕ж тривожне оч╕кування.

Болото за увесь час свого ╕снування, здавалося, а н╕ трохи не зм╕нилося. Та й побачити щось у густих випарах не м╕г нав╕ть лицар з╕ сво╖м гострим зором. П╕лот гадала, що пошуки будуть тривалими, але майже одразу ж п╕сля вильоту ╖╖ увагу привернув спалах на протилежному берез╕ Болота. Не наважившись лет╕ти над проклятою землею, лицар пов╕домила на корабель про побачене й почала по краю обл╕тати небезпечну територ╕ю. На це знадобилося добрих двадцять хвилин, впродовж яких спалахи неодноразово повторювалися. Вже здалеку стало зрозум╕ло, що на берез╕ Болота хтось бушував - наст╕льки перекопаною був схил. Подекуди видн╕лися рештки дерев та тварин, ╕нод╕ довол╕ великих. Знищившись до десятка метр╕в, п╕лот уже хот╕ла продовжити пол╕т, коли черговий спалах стався зовс╕м поруч, майже п╕д ногами! Потужна блискавка на мить перетворила день на н╕ч, вихопивши окресливши на узл╕сс╕ два силуети, ╕ черкнувши самим кра╓чком лицаря. Осл╕плена спалахом, п╕лот посп╕шила п╕днятися на якомога б╕льшу висоту, що ╕з п╕дсмаленою дупою лицаря виявилося вельми непростою задачею. П╕сля такого шоку машина майже не слухалася команд, а усе нижче поясу було фактично парал╕зованим. Око, закр╕плене прямо п╕д пузирем каб╕ни, такого знущання над собою не витримало. Нав╕ть пристосован╕ до величезних навантажень глайдери - ╕ т╕ залишилися вис╕ти мертвим вантажем. Ледве вир╕внявшись, п╕лот одразу ж почала кликати на допомогу.

31
{"b":"558816","o":1}