ЛитМир - Электронная Библиотека

Ц╕каво, що останн╕м часом в мене все б╕льше часу, пробачте за тавтолог╕ю, йде на модиф╕кац╕ю власного т╕ла. Б╕льше, н╕ж за вс╕ роки мого ╕снування Пророком. Я не терм╕натор Т-1000, щоб зм╕нювати форму на ходу. Може це й зда╓ться дивним, але нан╕ти - не панацея в╕д ус╕х проблем. Та й називати ц╕ м╕кроорган╕зми нан╕тами буде неправильно. Вони дуже схож╕ на бактер╕╖, мають приблизно так╕ ж розм╕ри, т╕льки для ╕снування ╖м потр╕бна не ╖жа, а електромагн╕тне випром╕нювання. ╥х можна пор╕вняти ╕з великим троп╕чним мурашником: кожен мураха п╕дн╕ма╓ втрич╕ б╕льший за себе вантаж, але нав╕ть при величезн╕й сво╖й к╕лькост╕ свою оселю вони будуватимуть дуже довго. В той же час звичайний кр╕т при т╕й же жив╕й мас╕ перетягу╓ аналог╕чний об'╓м земл╕ за к╕лька годин. З точки зору витрат часу та ресурс╕в костюму - я забиваю цвяхи нав╕ть не електронним м╕кроскопом, а ц╕лою МКС (просто уяв╕ть соб╕ це видовище, ╕ ви одразу зрозум╕╓те сп╕вв╕дношення потенц╕йних можливостей до потр╕бного результату). Та й катал╕затора я останн╕м часом витратив надто багато. Мимовол╕ напрошу╓ться думка про вузькоспец╕ал╕зован╕ зовн╕шн╕ модул╕. Наприклад ╕ще один ╕нкубатор, бо старий, виконуючи дан╕ йому вказ╕вки, давно само знищився. Краще це вже буде повноц╕нна нанокапсула...

Виплюнути, вставити в магазин, загнати... Щось я в╕дхилився в╕д теми.

Зараз я тримаю в руках K-VOLT - високотехнолог╕чну нелетальну зброю, головним призначенням яко╖ було затримання демонстрант╕в та нейтрал╕зац╕я електрон╕ки. В тому числ╕ й НК. Мр╕я вуличного пол╕цейського. От т╕льки кошту╓ така ╕грашка б╕льше за патрульний автомоб╕ль. ╤ головна проблема тут нав╕ть не у сам╕й збро╖, ╖╖ конструкц╕я майже н╕чим не в╕др╕зня╓ться в╕д звичайного великокал╕берного п╕столета, чи нав╕ть дробовика. Найдорожчий елемент - сам╕ патрони, кожен з яких був складним одноразовим шокером. Складн╕сть конструкц╕╖ полягала лише у попередньому налаштуванн╕ кожного постр╕лу, аби не вбити жертву. Вперше взявши його в руки я був дуже розчарований: зам╕сть п'ятдесяти канон╕чних постр╕л╕в у магазин вл╕зало лише с╕м, плюс один в патроннику. Та нав╕ть з такими обмеженнями ВОЛЬТ прекрасно глушив не лише рибу, але й ╕нших жител╕в океану. Я вже тод╕ задумувався над способом в╕дтворення таких ц╕нних бо╓припас╕в, ╕ нав╕ть досягнув у цьому певних усп╕х╕в. ╤дею я п╕дглед╕в у збро╖ цефалопод╕в. Вони робили акцент на створенн╕ високо╖ температури, а в мо╓му виконанн╕ ╖хн╕й патрон перетворився на потужний МГД, який не лише видавав розряд, але й залишав сильн╕ оп╕ки на т╕л╕. Ну ╕ при╓мний бонус нового п╕дходу - втрич╕ б╕льша потужн╕сть, та вдесятеро довший терм╕н розряду. Зв╕сно ж досягти тако╖ ефективност╕ можна було лише поатомним збиранням кожного виробу, що в╕дпов╕дно дозволило зменшити розм╕ри патрон╕в ╕з стандартних для дробовик╕в 12 мм до п╕столетного - 9 мм. Недол╕к у мо╖х розробок був лише один - часу на ╖х вирощування йшло ну дуже багато. Це зараз мен╕ сп╕шити н╕куди, а в бою кожна секунда на вагу золота. Прост╕ше було знайти солдата ╕з повним магазином. Зараз же ця технолог╕я стала для мене справжн╕м порятунком.

Справа в т╕м, що тутешня зброя дуже схожа на духов╕ рушниц╕ Х╤Х стол╕ття. Т╕льки для розгону кул╕ тут використову╓ться еф╕р. Створивши передову вогнепальну зброю, я одразу ж п╕дштовхну м╕сцевий прогрес, а значить втрачу перевагу. ВОЛЬТ був ╕деальним р╕шенням, адже не залишав п╕сля себе сл╕д╕в, окр╕м оп╕к╕в на т╕л╕ жертви. А оск╕льки бачити будуть лише ефект, то й захищатимуться в╕дпов╕дно - в╕д температури, а не в╕д електричного струму, про ╕снування якого, я так п╕дозрюю, тут нав╕ть не здогадуються. Ми теж не одразу зрозум╕ли, чому керам╕чн╕ бронежилети захищають в╕д збро╖ цеф╕в, а металев╕ - н╕. Тут же розрив у технолог╕ях буде просто колосальний, а значить ╕ часу на пошуки протид╕╖ п╕де ще б╕льше.

Виплюнувши в долоню черговий патрон, я повн╕стю заповнив магазин, ╕ в черговий раз з любов'ю покрутив у руках свою кралю: двадцять патрон╕в у магазин╕, режим автоматичного вогню, зн╕мний глушник, можлив╕сть виб╕ркового ураження струмом або терм╕чним ефектом. Я нав╕ть подумав, що саме так ╕ ма╓ працювати легендарний, осп╕ваний фантастами бластер. Але у мене не було бажання вигадувати щось нове, тому я взяв за основу звичайний Glock-18 - машинка невибаглива, над╕йна, в руц╕ п╕дл╕тка лежить ╕деально. В╕н нав╕ть звичайними патронами може стр╕ляти, але лише одиночними, щоб ствол не перегр╕вся ╕ його не роз╕рвало. Все ж вуглецев╕ конструкц╕╖ довол╕ крихк╕, на в╕дм╕ну в╕д металу, а робити його повн╕стю ╕з алмазо╖д╕в - надто жирно.. Пот╕м пом╕няю на щось б╕льш крупнокал╕берне ╕ над╕йне, а поки згодиться й таке.

А поки руки в мене були зайнят╕, в голов╕ крутилася думка про спос╕б, яким мене змогли нейтрал╕зувати. Що ж це виходить, що я тут вже не перший? Те болото - дуже явна ознака присутност╕ тут когось ╕з мого св╕ту. Що з ними сталося? Невже ╖х теж зламували, як ╕ мене нещодавно? Дуже можливо. Проблема в т╕м, що тамтешн╕ боти повн╕стю здичав╕ли, втративши будь-яку спадкову пам'ять. В них в╕дпов╕д╕ на мо╖ питання можна нав╕ть не шукати. Зате ╖х можна в╕дшукати в Академ╕╖.

Нарешт╕ я побачив на п╕дход╕ до ма╓тку головну д╕ючу особу ╕з ╖╖ супроводом. Прил╕пивши п╕столет соб╕ на пояс, зл╕заю на землю ╕ виходжу з л╕су. Прислуга сус╕дн╕х садиб дивиться на мене квадратними очима, але проходу не заважа╓. Зв╕сно, я ж зараз виглядаю як справжн╕й розб╕йник: в шк╕рян╕й куртц╕, капюшон╕, з якоюсь небезпечною штуковиною на пояс╕...

Шлях до ма╓тку займа╓ лише к╕лька хвилин. Не встиг я постукати у двер╕, як на пороз╕ знову з'явилася Кайя. Дежавю. От т╕льки цього разу мен╕ балакати н╕коли, ╕ я тупо йду дал╕, в╕дсунувши з дороги небажану перешкоду. В╕д такого нахабства д╕вчина на деякий час завмерла з в╕дкритим ротом, а закочуючи рукави, наздогнала й знову стала на мо╓му шляху. З ╖╖ боку це д╕йсно виглядало гр╕зно, особливо якщо взяти до уваги р╕зницю в зрост╕. Вхопивши мене за руку вона спробувала заломити ╖╖, але н╕чого не вийшло. Пот╕м вона спробувала мене бити, з аналог╕чним результатом. Ляпаси, удари руками й ногами, метання р╕зноман╕тних предмет╕в ╕нтер'╓ру. Нав╕ть без ус╕х сво╖х прибамбас╕в я можу точно сказати, що Кайя зараз люту╓. Берсерк, справжн╕й Берсерк! Я аж залюбувався такою чистою ╕ в╕дкритою агрес╕╓ю. Це дуже добре видно по з╕ницях очей та диханню. Шк╕ра сп╕тн╕ла, оч╕ дивляться прямо, ╕ на сторонн╕ фактори реакц╕я майже в╕дсутня. В голос╕ чу╓ться характерне ричання. Орган╕зм в не╖ витривалий, але перш╕ ознаки втоми вже дають про себе знати. Не знаю, чи пов'язана така повед╕нка з мо╓ю сьогодн╕шньою в╕дсутн╕стю, але зараз мен╕ на це начхати.

Проходячи по в╕тальн╕, я заходжу за вже знайому кушетку ╕, вловивши момент, коли Кайя повернеться за черговим снарядом - штовхаю меблю прямо ╖й п╕д ноги. Дубовий вир╕б, проскрип╕вши н╕жками по мармуров╕й п╕длоз╕, збило агресоршу з н╕г. Втративши р╕вновагу, Кайя випуска╓ з рук чергову вазу ╕ пада╓ на пухку поверхню, з яко╖ не так уже й легко встати. Поки д╕вчина не п╕днялася, кладу руку ╖й на шию ╕ трохи стискаю сонну артер╕ю, одночасно вводячи заготовлений спец╕ально для цього запас заспок╕йливого прямо п╕д шк╕ру д╕вчини.

Наша метушня зв╕сно ж привернула увагу начальства, ╕ незабаром Лашура у супровод╕ сво╖х служниць уже стояла у дверях. Дв╕йнята бачать, що тут щось не в порядку, ╕ вже починають щось д╕ставати ╕з рукав╕в, ╕ коли вони зайняли позиц╕╖, д╕вчинка поц╕кавилася в мене:

- Кейнс╕, що тут в╕дбува╓ться?

- У мене з'явилося к╕лька питань. - в╕дпов╕даю я, д╕стаючи п╕столет. - На деяк╕ з них я хот╕в би отримати в╕дпов╕дь.

Служниц╕ одразу ж зрозум╕ли, що у мене в руках зброя, ╕ ще до того, як я зак╕нчив фразу, в мене полет╕ли два гостро заточен╕ шматки металу. Як я й п╕дозрював, близнята виявилися не просто слугами, а 'куно╕ч╕'. Я по робот╕ стикався лише з н╕ндзя, та навряд чи ╖хн╕й ж╕ночий аналог виявиться б╕льш небезпечним. Хоча н╕, к╕лька годин тому ц╕ отру╓н╕ голки реально могли б мене вбити. Зараз же НК сам, без мого втручання, роз╕брав яд на складов╕ та п╕д╕брав до нього антидот. Нав╕ть запропонував перейти у режим брон╕, але я в╕дмовився.

34
{"b":"558816","o":1}