ЛитМир - Электронная Библиотека

З моменту мого в╕дбуття тут майже н╕чого не зм╕нилося. Велик╕ уламки так ╕ залишилися лежати на поверхн╕. Визначаю м╕сце для виводу майбутнього терм╕налу. Зародок бази вже розконсервовано ╕ переведено у автономний режим. В╕дкриваю маску й випльовую в руку сп╕ралепод╕бну капсулу довжиною в десять сантиметр╕в. Через неправильну ор╕╓нтац╕ю капсули в процес╕ виведення з орган╕зму було пошкоджено стравох╕д та гортань. Рани несерйозн╕, роботи по в╕дновленню тканин розпочат╕. П╕дходжу до м╕сця майбутнього розташування терм╕налу. Знаходиться в центр╕ клумби. П╕дходить. Обережно проштовхую зародок в грунт. На п╕вметров╕й глибин╕ наштовхуюсь на пористий матер╕ал. Схожий на вулкан╕чний шлак. Ймов╕рно саме з нього ╕ склада╓ться б╕льша частина острову. Вкручую в нього зародок ╕ присипаю д╕рку землею. Сл╕д╕в не залишив. Тепер сл╕д забиратися зв╕дси. Через к╕лька хвилин капсула в╕дкри╓ться ╕ наноботи почнуть розмножуватися й зам╕няти матер╕ал острову на сво╖ структури. Яко╖сь певно╖ форми я ╖м не надавав, тому на стартовому етап╕ база матиме павутинопод╕бну будову.

Над островом ╓ к╕лька св╕тлових колодяз╕в. Хороший спос╕б для в╕дходу, але у мене зараз нема╓ для цього обладнання, тому повертаюся вже в╕домим шляхом. Зупиняюсь, бо на причал уже виб╕гають служител╕ церкви. Так╕ ж кл╕рики, як ╕ оглушений мною, т╕льки ╕з дивними кулями в руках. Невже шоков╕ м╕ни? ╤ вони все ближче. Об╕йти не вдасться, просто м╕сця не вистачить. Значить стрибаю вниз. Лет╕ти далеко, корабель виситить мало не п╕д самим куполом порту. Поруч прол╕тають корабл╕ та яхти вс╕х можливих форм та розм╕р╕в. Бачив нав╕ть одну у вигляд╕ метелика - безглузда форма, особливо п╕д час сильного в╕тру.

За десять метр╕в до земл╕ переходжу в режим захисту. Приземлення б╕льше нагаду╓ вибух, що одразу приверта╓ увагу присутн╕х тут прац╕вник╕в. Вс╕ одразу повернулися в м╕й б╕к. Шанс╕в залишитися пом╕ченим - нема╓. Притримуючись концепц╕╖ 'крутого супергероя', п╕дн╕маюся з пози прибуття Терм╕натора, спок╕йним кроком виходжу з хмари пилу й, ╕гноруючи шокованих людей, зникаю п╕д камуфляжем. Тепер сл╕д швидко зникнути зв╕дси, поки не приб╕гли церковники. Випускаю к╕гт╕ на руках ╕ ногах (альп╕н╕стськ╕, а не бойов╕), ╕ швиденько п╕дн╕маюся по кам'ян╕й ст╕н╕. Поки трива╓ п╕дйом, трохи послаблюю контроль над вид╕льною системою, бо може не вистачити часу. Орган╕зм ╕ так отримав численн╕ переломи п╕сля пад╕ння, а тут ще й я його пригн╕чую. А все ж класно вийшло ╕з цим приземленням! Шкода камери нема╓, аби записати вирази на обличчях тих людей. Ось заради таких момент╕в ╕ варто жити!

Нарешт╕ д╕стаюся люку й мчу до лазарету. На все про все в мене п╕шло п'ять хвилин ╕ сорок секунд. Бачу, як до лазарету наближа╓ться компан╕я наставник╕в на чол╕ з М╕зай╓ю. Прискорююся ще б╕льше, п╕рнаючи у в╕кно, ╕ встигаю в останн╕й момент зайняти м╕сце в коридор╕.

- Ну ╕ що в╕н знову нако╖в?

- 'Побився' об учениць. - особливо вид╕лила перше слово та наставниця, що знайшла нас. - Схоже так╕ 'побиття' у них ув╕йшли в моду.

- А в╕н, значить, просто випадково проходив повз них?

- А ви як гада╓те? - наставниця вказала на мене.

- Хороший клей. Не в╕ддира╓ться зовс╕м. - процитував я одного персонажа, намагаючись в╕дд╕лити "туфл╕" в╕д кам╕нц╕в.

А клей д╕йсно хороший. Орган╕чний, майже без запаху, трима╓ не г╕рше за епоксидну смолу. Та ще й залиша╓ться р╕дким, доки до нього щось не прикладеш. Ц╕каво, де вони його д╕стали? Мен╕ б такий рецепт для травматичних заряд╕в згодився. Або ще краще - нелетальн╕ пастки. Треба буде допитати цих горе-нападниць.

- Йшов у порт. Н╕кого не ч╕пав.

- Нав╕що йшов?

- Поповнити запас. - д╕став я з-за пазухи коробку ╕з пустими зарядами. - Королева наказала. Зустр╕в ╖х. - кивнув у б╕к палати. - Мене затримали. В╕дреагував на рефлексах. Як вм╕ю. Пот╕м прийшла наставниця. Все.

- Зна╓ш, що з тобою за це буде?

- Подяка за п╕дтримання порядку?

- Н╕, ви чули? Ви чули це нахабство?! - обурилася одна ╕з наставниць. - Ми тут вир╕шу╓мо його долю, а в╕н...

- Зачекайте. - зупинила свою колегу ╕нша ж╕нка. - Наставниця М╕зайя, це ж ваш╕ учениц╕?

- Натяка╓те на погане виховання? - дуже люб'язним голосом поц╕кавилася та.

- Натякаю на ╖хн╕ навики. Вам не зда╓ться, що у них р╕зна вагова категор╕я. ╤ при цьому хлопець спок╕йно займа╓ться сво╖ми справами, а ваш╕ учениц╕ в╕длежуються ╕з... ╤з чим?

- Травми легко╖ та середньо╖ важкост╕. - п╕дказав ц╕литель. - Н╕чого серйозного.

- А мало бути навпаки. Що на це скажете?

Дал╕ я уже не слухав. Ж╕нки сварилися м╕ж собою, як на базар╕. В х╕д йшли будь-як╕ аргументи. Зда╓ться ще трохи, ╕ вони почнуть з'ясовувати стосунки мануально. Ситуац╕ю врятував один знайомий мужичок ╕з пишною шевелюрою ╕ дуже прив╕тним обличчям. Всього к╕лька сл╕в, ╕ наставниц╕ розтанули, наше школярки перед старшокласником. Хоча на м╕й погляд в╕н був нав╕ть молодний за них.

- В╕таю пане Улайт. - обов'язково вклонитися цьому майстру психолог╕чних ман╕пуляц╕й.

- Прив╕т, Кейнс╕. Ти у нас як завжди, у центр╕ уваги?

- Так, знову.

- Радий за тебе.

Ну ти й мудак! Ти знуща╓шся?! По очах бачу - знуща╓шся! Хм, а чи не тво╖х це рук справа? Бо дуже вже настр╕й у тебе хороший. Може тоб╕ його з╕псувати? Мен╕ не складно, ти т╕льки дай прив╕д. Схоже щось таке в╕добразилося у мене на обличч╕ - ще одна ознака втрати контролю - бо Улайт одразу ж перев╕в розмову на ╕ншу тему. Але я просто так з нього злазити не збирався. Щойно ми достатньо в╕ддалилися в╕д представниць прекрасно╖ стат╕, як я в лоб у нього запитав:

- У мене питання. Д╕вчата. Ц╕ та позавчорашн╕. Чого вони хочуть?

- Чого хочуть ж╕нки? - прикинувся дурником Улайт. - Оу, це дуже ф╕лософське питання...

- Конкретно в╕д мене. Я тут до чого? Чому вони причепилися?

- Розум╕╓ш, у них таке виховання. - одразу ж перейшов в╕н на повчальний тон. - Таким як вони важко знайти соб╕ пару. Партнер╕в у лицар╕в може бути багато, але не в╕д кожного будуть обдарован╕ д╕ти. А ти якось зум╕в потрапити у прислугу до само╖ королеви, значить у тоб╕ щось ╓. От вони й кидаються на тебе. ╤ все заради того, щоб...

- Затягнути мене в л╕жко. - зак╕нчив я за нього, згадавши в╕ковий ценз для одруження в Япон╕╖. - Я зрозум╕в. ╥х реально в╕дмовити?

- Сумн╕ваюся. Якщо твоя дитина не буде обдарованою, то вони сам╕ в╕дмовляться. Та поки вони носять печатку лицаря - про ваг╕тн╕сть можна забути. Пот╕м вона сама спаде, але до того моменту кожна з них намагатиметься знайти соб╕ якомога б╕льше партнер╕в.

- Що за печатка?

- ... - Улайт сказав якусь тарабарщину.

- Що?

- Не дозволя╓ заваг╕тн╕ти. Ставиться внизу живота, або на копчику. Хех, якби ти не вт╕к в╕д наставниц╕ М╕зай╖, то пом╕тив би так╕ печатки на ус╕х наших ученицях.

- Не знав.

- Тепер знатимеш. Але в╕д мисливиць за чолов╕ками тебе це не вряту╓. Вони свого не полишать.

- А ╕нш╕ чолов╕ки? Т╕, що учн╕ - так само?

- Н╕, там зовс╕м ╕нш╕ правила. Вони до певного моменту недоторкан╕. Але тоб╕ таке точно не св╕тить. Нав╕ть якби ти став учнем, в╕дношення до тебе вже не зм╕ниться. Вони все одно тебе ганятимуть. - а це дуже важливе зауваження.

- Дякую, що попередили.

Значить статус учня мене в╕д таких погонь не вряту╓. Це дуже погано. У мо╓му нин╕шньому стан╕ з'явля╓ться реальний ризик з╕рватися. Хм, а якщо я не сам п╕ду вчитися, а пересяду на когось ╕з учн╕в? В принцип╕ це нав╕ть прост╕ше, н╕ж вис╕ти в капсул╕ окремо в╕д тушки. Та й у в╕дключц╕ лежати не доведеться. А так просто пересяду на ╕ншу тачку, можна нав╕ть пасажиром, а стару в╕дправлю на ремонт! Таким чином я вбиваю двох зайц╕в: ╕ осв╕ту здобуваю, ╕ т╕ло приводжу до норми. От т╕льки де б знайти соб╕ донора? Та ще й такого, щоб характерами з ним з╕йтися? Навряд чи ╖х тут багато. Особливо у пор╕внянн╕ з д╕вчатами. Поправка - де ╖х узагал╕ шукати?! Я ж за увесь час свого перебування тут хлопц╕в так ╕ не побачив. Х╕ба що в перший день.

- Пане Улайт, а як╕ вони?

59
{"b":"558816","o":1}