ЛитМир - Электронная Библиотека

╤ н╕чого не сталося. Церес знову використав нецензурну лексику, але вже у значно ширшому вар╕ант╕. Це був не сон. Ув╕ сн╕ людина не в╕дчува╓ болю. ╤ ув╕ сн╕ точно не можна пор╕зати соб╕ палець об уламки незвично тонкого скла. Затиснувши палець, аби не текла кров, Церес вже уважн╕ше придивився до свого оточення. Це м╕сце точно колись було оселею. ╤ хоча зовн╕шн╕й вигляд м╕сцевих речей був дуже незвичним, загалом уп╕знати деяк╕ предмети було легко: л╕жко, ст╕лець, залишки столу, лампи... Лампи! Якщо тут ╓ лампи, значить тут ╓ ╕ еф╕р! От т╕льки у в╕дчуттях було абсолютно порожньо. Еф╕ру навколо не в╕дчувалося. ╤ при цьому одна ╕з ламп продовжувала св╕титися!

П╕д╕йшовши ближче, в╕н уважн╕ше роздивився осв╕тлювальний прилад. Це була продовгувата матова колба, що давала р╕вном╕рне б╕ле св╕тло по вс╕й сво╖й довжин╕. Подив викликав не кол╕р св╕тла, в╕д якого уже починали сльозитися оч╕, а в╕дсутн╕сть вихлопних в╕кон у ламп╕ та трубок для подач╕ еф╕ру. Перший страх, що в╕н втратив сво╖ зд╕бност╕, перер╕с у здивування. Як таке взагал╕ може бути? Що це за лампа? Як ╕ куди в╕н взагал╕ потрапив? Питання множилися з величезною швидк╕сть, а в╕дпов╕дей так ╕ не з'являлося.

Вт╕м, довго залишатися на м╕сц╕ йому не дали. ╤з коридору почулися крики людей ╕ част╕ гучн╕ постр╕ли. Звуки бою ставали все ближчими. Спочатку Церес хот╕в заховатися й перечекати небезпеку, але коли вся буд╕вля раптом здригнулася, а за в╕кном почали падати уламки ст╕н - залишатися на м╕сц╕ бажання уже не було.

Визирнувши в коридор, хлопець довго не м╕г звикнути до темряви. Тут майже не було в╕кон, а осв╕тлювальн╕ прилади не працювали. ╢диним джерелом св╕тла були вибит╕ двер╕ квартир та сходовий майданчик в к╕нц╕ коридору, який був ╓диним виходом з цього поверху. На жаль саме зв╕дти ╕ йшов шум. Але будинок продовжував здригатися, ╕ Тайто вир╕шив не гаяти часу. З╕рвавшись з м╕сця в╕н поб╕г вперед, намагаючись встигнути до сход╕в ран╕ше, н╕ж там опиниться одна ╕з воюючих стор╕н. П╕д ногами тр╕щали уламки скла та ╕нших незрозум╕лих матер╕ал╕в, ╕ т╕льки в цей момент Церес згадав, що перед сном в╕н роздягався. Зараз же на ньому була звична учн╕вська форма, т╕льки запилена ╕ дуже сильно потерта. Наче ╖╖ носили к╕лька рок╕в. Здивований хлопець затримався лише на мить, ╕ ця маленька затримка з╕грала свою роль.

Церес майже встиг д╕статися до сход╕в, коли ╕з останнього номера на нього вистрибнув хтось кремезний, вхопив його за пазуху й потягнув за собою назад. В╕н спробував-було опиратися, але сильний удар п╕д ребра вибив з нього дух. Скрутившись на п╕длоз╕ ще одн╕╓╖ розгромлено╖ квартири, Церес намагався вдихнути хоча б трохи пов╕тря. Через деякий час в╕н побачив, як в к╕мнату заб╕гають ╕ще четверо чолов╕к╕в, одразу ж забираючись з проходу, а секунду потому в коридор╕ пролунав вибух. Потужна ударна хвиля п╕дняла в пов╕тря усю можливу пилюку, ╕ оглушила хлопця. А от б╕йц╕ н╕би цього чекали. Попри нульову видим╕сть, Церес пом╕тив, як вони знову поб╕гли в коридор ╕ незабаром зв╕дти пролунали постр╕ли. На деякий час все стихло, п╕сля чого кр╕зь шум у вухах почулися вигуки на незнайом╕й мовою:

- All clear!

- One moment! - постр╕л. - Clear!

- Okay, back to the base.

- Sir, we have a civil!

- What? Who is this idiot?

Попри св╕й стан Церес п╕дсв╕домо зрозум╕в, що мова зайшла про нього. ╤ справд╕, через хвилину ус╕ солдати з╕бралися навколо нього, з ц╕кав╕стю розглядаючи неспод╕ваного гостя. А в тому, що це були солдати, тепер не було н╕яких сумн╕в╕в: на ус╕х були однаков╕ с╕ро-плямист╕ костюми, важк╕ черевики на товст╕й п╕дошв╕, численн╕ щитки по всьому т╕л╕, однакова зброя, однаков╕ маски на обличч╕, кр╕зь скельця яких нав╕ть очей не було видно.

- Perfect! Now we have this with a drag. Maybe just shoot?

- Sir, it seems not infected.

- Lucky.

- It's not for long. Besides, he does not understand us. Some of you know Chinese, or Korean?

- One moment! I have idea! - один ╕з б╕йц╕в щось забурмот╕в у маленьку коробочку, а пот╕м простягнув ╖╖ Цересу.

- Ni mingbaile ma? Dangsin-i naleul ihaehago issneunga? Ви мене розум╕╓те?

- Так-так! Розум╕ю!

- Дуже добре. - тут заговорив один ╕з б╕йц╕в, а з рац╕╖ йому вторив голос перекладача ╕з дуже сильним акцентом. - Зараз ми йдемо в безпечне м╕сце. Ти можеш п╕ти з нами, але робитимеш все, що тоб╕ буде сказано. Запам'ятай три головн╕ команди: go - б╕жиш, stop - завмира╓ш ╕ не шумиш, down - пада╓ш за укриття. Зрозум╕в?

- Так.

- Повтори.

- Гоу - б╕гти, стоп - завмерти, даун - падаю за укриття.

- Добре. В кого ╓ маска? Оу, мен╕ це не перекладати? Зараз тоб╕ дадуть маску. Дихатимеш лише через не╖. Н╕чого руками не ч╕па╓ш. Усе повторю╓ш за солдатами. Дивишся п╕д ноги. Зрозум╕в?

- Так.

- Добре.

- Let's go! Move-move!

╤ тут Тайто зрозум╕в, наск╕льки важливою була ф╕зична п╕дготовка лицар╕в. Н╕, в╕н не вважав себе здохлятиною, але п╕дтримувати темп цих здорован╕в було складно. В пор╕внянн╕ з ними в╕н в╕дчував себе малюком, та й через протигаз дихати було дуже складно, а вони ще й броню та зброю на соб╕ тягли...

Спуск сходами тривав довго. Тайто ще н╕коли не бачив, щоб хтось зум╕в побудувати наст╕льки високу споруду. Та ще й без застосування еф╕ру. На його думку вони знаходилися десь на восьмому поверс╕, а загальна висота буд╕вл╕ взагал╕ залишилася йому нев╕домою. Виб╕гши у внутр╕шн╕й дв╕р м╕ж двома будинками, вони рушили по вузьких вуличках, пост╕йно подивляючись вгору. Тро╓ б╕йц╕в рухалися попереду, Церес в центр╕, ╕ дво╓ замикали. М╕сто вражало ╕ лякало водночас. Видовище гранд╕озних буд╕вель, широких вулиць та безл╕ч покинутого транспорту на них, без жодного натяку на присутн╕сть людей - пригн╕чувало. Але роздивлятися усю цю дивину солдати йому не давали, пост╕йно п╕дганяючи за собою. Особливо далеко його тримали в╕д рожево-коричневих куч яко╖сь гидоти. Час в╕д часу десь високо вгор╕ чулися рипуч╕ звуки, в╕д яких ус╕ одразу ж п╕рнали в укриття. Одного разу л╕таюча машина пролет╕ла прямо у них над головами. Солдати ще довго прислухалися, перш н╕ж вирушити дал╕. Церес не одразу зрозум╕в чому, але трохи згодом йому вперше вдалося побачити ╖хнього ворога.

Пробираючись кр╕зь розграбован╕ магазинчики, вони наткнулися на розбитий л╕тальний апарат, який пробив стелю й частину ст╕ни, ╕ зайняв собою майже увесь прост╕р прим╕щення. Очевидно в╕н тримався в пов╕тр╕ за допомогою двох к╕лець по боках. Ц╕ к╕льця дуже сильно нагадували йому генератори небесного лицаря, т╕льки без рун на об╕дках. Але коли в╕н зайшов трохи дал╕... Спершу Церес нав╕ть не одразу зрозум╕в, що перед ним лежить, але коли солдат приц╕лився в ЦЕ - усе стало на сво╖ м╕сця. Закована в металевий скелет ╕стота абсолютно не нагадувала людину: ноги загнут╕ в обидва боки, зам╕сть рук - гнучк╕ щупальця, зам╕сть голови - безликий вир╕ст ╕з очима. Рожева плоть, багатоока голова, гидк╕, вкрит╕ тягучим слизом щупальця... Воно викликало лише огиду.

Надовго вони тут не затрималися, швидко перейшовши небезпечне м╕сце. Однак коли вони вже виходили на в╕дкриту м╕сцев╕сть, одна ╕з таких л╕таючих штук пом╕тила ╖х, ╕ брук╕вку б╕ля них роздробила справжня злива снаряд╕в. П╕лот понад╕явся на точн╕сть сво╓╖ збро╖, в╕дкривши вогонь з надто велико╖ в╕дстан╕. Врятував команду лише сильний в╕тер з моря, який здув б╕льш╕сть снаряд╕в трохи вб╕к. На щастя, на в╕дм╕ну в╕д людсько╖ збро╖, постр╕ли цих створ╕нь не давали осколк╕в, а лише пропалювали свою ц╕ль, ╕накше б увесь ╖х заг╕н перетворився на фарш. Б╕йц╕ не розгубилися, одразу ж п╕рнувши за укриття, ╕ затягнувши за собою Цереса. Зрозум╕вши, що вразити ц╕ль не вдалося, п╕лот посп╕шив зникнути, аби самому не перетворитися на жертву. Судячи ╕з масивно╖ труби в руках одного ╕з б╕йц╕в, вони ц╕лком могли д╕стати л╕туна. Зача╖вшись, б╕йц╕ деякий час поглядали в небо, ╕ коли знову почувся звук його двигун╕в, один ╕з б╕йц╕в переб╕г на ╕нший б╕к вулиц╕, привертаючи до себе увагу. Червон╕ спалахи постр╕л╕в знову почали псувати покриття дороги, але солдат ╕з трубою т╕льки цього й чекав. На мить визирнувши з укриття, в╕н нав╕в свою химерну зброю на апарат, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ Церес оглух в╕д вибуху. Спершу йому здалося, що труба вибухнула прямо у нього в руках, але через секунду той живий ╕ здоровий знову стрибнув п╕д захист ст╕н, а над вулицею розлет╕лося завивання п╕дбито╖ машини. Десь неподал╕к почувся ще один вибух, ноги вловили в╕брац╕ю земл╕, а з╕ стел╕ осипалася штукатурка. Пров╕вши в залишках магазинчика ще трохи часу, ╖хня команда вирушила дал╕. Б╕льше на них до самого к╕нця прогулянки н╕хто не нападав.

69
{"b":"558816","o":1}