ЛитМир - Электронная Библиотека

- Що це було? - поц╕кавилася Кайя, з ц╕кав╕стю спостер╕гаючи за в╕дл╕таючим роботом.

- Дрон.

- Щось я не в╕рю, що ти м╕г це прихопити з╕ свого св╕ту.

- Зробив тут. З матер╕ал╕в п╕дручних.

- Ага, розкажи мен╕ - ще н╕хто не м╕г змусити механ╕зми працювати самост╕йно! Зв╕дки ти його взяв?

- Не кричи. - про╕гнорував я Кайю, наганяючи у склянку св╕ж╕ зразки туману. - Не пов╕риш мен╕ ти все одно. Вважай загадкою це.

- Та ти сам одна ходяча загадка! - не витримала Кайя, жбурнувши в мене сво╓ю торбою ╕ хапаючись за меч, н╕би вона ним зможе мен╕ щось зробити. - Що ти зробив з королевою?! Чому вона так перед тобою стелиться?!

- Домовлен╕сть у нас. Секрет це не м╕й, не мен╕ й розкривати його. Королева захоче якщо - розкаже сама тоб╕.

Ось так обламавши Кайю, я в╕дправився витягати б╕долашного трупера. Д╕вчина ще трохи пом'ялася на м╕сц╕ й в╕дправилася сл╕дом за мною.

М╕сце знаходження трупера вдалося знайти по спалахах розряд╕в. Його корпус був б╕ля само╖ води, ледь пом╕тний у туман╕. А причиною його деактивац╕╖ була куляста штуковина, край яко╖ виглядав над п╕ском. Ось тут я порадувався, що так вчасно зайнявся павучими залозами, адже мо╖ синтетичн╕ волокна в основному струмопров╕дн╕, ╕ я мав би реальний шанс зловити розряд. ╤з павутиною таких проблем не виникло.

Витягнувши ╕з себе десяток метр╕в нитки, я прикр╕пив один ╖╖ к╕нець до знято╖ рукоят╕ мачете, яка легким змахом руки перетворилася на к╕шку. К╕шка зачепилася з першого разу, ╕ я швидко потягнув постраждалого до себе. На половин╕ дистанц╕╖ волос╕нь р╕зко розтягнулася ╕ розчинилася - агресивний туман не хот╕в просто так в╕дпускати свою жертву.

- Бачиш? - показую Кай╖ ледь пом╕тний к╕нчик волос╕н╕. - З ус╕м трапля╓ться таке, що в туман цей потрапля╓. П╕дходити не думай.

- Нав╕ть не думала. - в╕дпов╕ла д╕вчина, в╕дступаючи в╕д мене на к╕лька крок╕в.

Почекавши ще к╕лька хвилин ╕ переконавшись, що розряди вже не б'ють, я перев╕в костюм в режим повно╖ ╕золяц╕╖, натягнув капюшон, щоб Кайя не побачила п╕дняту на обличчя маску, ╕ метнувся до дрона. Пам'ятаючи минулий раз, я завбачливо вкрив свою поверхню неорган╕чним слизом, схожим по сво╖х властивостях до сил╕катного клею. Повн╕стю в╕д туману це не захистить, але головним завданням цього покриття було вберегти чутливий до кислот м╕м╕крил. Така обережн╕сть одразу ж себе виправдала, бо туман з минулого разу став ще б╕льш агресивним, ╕ за к╕лька секунд мого перебування в небезпечн╕й зон╕ покриття повн╕стю припинило сво╓ ╕снування. Вдруге я туди не пол╕зу.

Трупер теж серйозно постраждав в╕д туману. Панцир наче корова язиком злизала, залишивши лише крихку керам╕чну п╕дкладку-╕золятор, що при першому ж дотику обсипалася пилом. Вуха-радари туман вигриз п╕д кор╕нь. Шас╕ теж позбулося скат╕в, але прив╕д, окр╕м л╕вого переднього колеса, по якому били розряди, був ще робочий. Коли трупер активувався й почав крутити головою, Кайя ледве стрималася, щоб знову не закричати - наст╕льки в╕н зараз був схожий на велетенського павука. Завантаживши його з╕браними зразками, я в╕дправив б╕долаху на базу - ремонтуватися ╕ зам╕нити нарешт╕ сво╓ шас╕ на нормальн╕ щупальця.

- Це ти теж з╕брав з п╕дручних матер╕ал╕в? - обережно поц╕кавилася Кайя, коли робот рвонув з м╕сця, обсипавши д╕вчину землею з-п╕д кол╕с.

- Трупер це був. Так ╖х називай.

- ╥х?! - вона витр╕щилася на мене. - То в╕н такий не один?!

- В╕н не один. Нас 52 м╕льйона...

- Ск╕льки?!

- ...скоро буде.

- Та ну тебе!

Вп╕ймавши дрона, що уже к╕лька хвилин вис╕в над нами, я перекинув соб╕ ус╕ дан╕ розв╕дки. Болото, як я й п╕дозрював, розкинулося с╕рою кляксою на к╕лька к╕лометр╕в у вс╕ боки й було густо вкрите туманом, кр╕зь який стирчали поодинок╕ ру╖ни буд╕вель. Деяк╕ збереглися довол╕ непогано, ╕нш╕ ж розвалилися купами кам╕ння. З ус╕х бок╕в болото було оточене густим л╕сом, який р╕зко обривався п╕щаним схилом. Якби ця аномал╕я була статична, узл╕сся було б б╕льш похиле ╕ заросле чагарниками. Тут же л╕с мав ч╕ткий кордон. Це могло означати, що туман час в╕д часу в╕дступа╓, даючи флор╕ зайняти нове м╕сце, а пот╕м знову розширю╓ться, поглинаючи усю орган╕ку. В одному м╕сц╕ в╕тер трохи здув туман, в╕дкривши темну поверхню т╕╓╖ гидоти, що зам╕няла тут воду. На н╕й видн╕лася брудна коричнева п╕на, яка клаптями йшла за водою й рясно обл╕пила поодинок╕ остр╕вки суш╕. Дрон також зам╕ряв показники рад╕овипром╕нювання. Як ╕ оч╕кувалося, усе болото займало лише ту територ╕ю, яку покривали невидим╕ електромагн╕тн╕ генератори. Вони ж створювали перешкоди для рад╕озв'язку, а у центр╕ випром╕нювання було наст╕льки сильним, що дрон нав╕ть не зм╕г туди наблизитися. ╤ правильно зробив бо, судячи ╕з результат╕в розв╕дки, тамтешн╓ випром╕нювання дуже близьке до м╕крохвильового, ╕ може спалити незахищену електрон╕ку.

Склавши дрона, я звернув свою увагу на небезпечний предмет, який ╕ став причиною мого походу. Тепер я пригадую, що колись щось таке вже бачив. Ще коли ловив капсулу ╕з катал╕затором. От т╕льки тод╕ мене струмом не било. Чи било? Ц╕лком можливо, що саме ц╕ шоков╕ м╕ни й були причиною збо╖в у робот╕ НК. Як би це ╖╖ ╕з собою забрати, щоб мене не довбануло?

- Кайя.

- Ну що ще?

- Накидку позичиш?

- Нав╕що?

- Побачиш.

Н╕ слова не сказавши, Кайя витягнула з торби накидку й простягнула мен╕. Я ж у цей час витягував особливо товсту павутину, вкриваючи ╖╖ залишками сил╕кону. В такому вигляд╕ вона дуже нагадувала звичайну б╕лу нитку, от т╕льки ╖╖ м╕цн╕сть була у к╕лька раз╕в вищою за сталь. Знову прив'язавши к╕шку, я метнув ╖╖ в пристр╕й. К╕шка намертво впилася пазурами в поверхню кул╕, в╕дколовши значну частину ╖╖ оболонки, й оголивши с╕тчасту арматуру всередин╕. Але ск╕льки б я не смикав, куля нав╕ть не поворушилася. Хоча н╕, сенсори показують, що поворушилася. Точн╕ше покрутилася навколо вертикально╖ в╕с╕ трохи менше, н╕ж на один градус. Це означа╓, що у не╖ ╓ якась основа, прихована п╕д п╕ском. Ну ╕ як мен╕ бути? Хм, а може сл╕д смикнути в ╕нший б╕к? Перекинувши волос╕нь через найвищу достатньо товсту г╕лку, я починаю тягнути. Тепер вектор зусилля направлений трохи вище ╕ я бачу, що куля трошечки п╕днялася. Трохи посмикавши мотузку вл╕во-вправо, я знову потягнув вгору. Так повторювалося ще к╕лька раз╕в, аж поки куля наполовину не вийшла ╕з земл╕. Пот╕м щось у н╕й об╕рвалося, ╕ трофей поповз до нас, залишивши п╕сля себе недогризок кабеля, що стирчав з-п╕д земл╕ - напевно це було живлення, оск╕льки б╕льше пристр╕й активност╕ не проявляв. Вт╕м, стирчав в╕н недовго, ╕ вже через к╕лька хвилин в╕н розчинився в туман╕. Закутавши пристр╕й у накидку, я закинув ╖╖ соб╕ на плече ╕ повернувся до Кай╖.

- Можемо ╕ти.

- Ну ╕ що це таке ти вийняв?

- Сам хочу знати. Ти йдеш? - Незадоволено щось буркнувши п╕д н╕с, Кайя попленталася за мною. - Зв╕дки накидку взяла?

- Сама зробила. Ще коли вчилася. Нам дали завдання заховатися так, щоб наставники впродовж доби нас не знайшли. М╕ж ╕ншим тебе це теж чека╓, ╕ я дуже спод╕ваюся, що ти зможеш... - ага, значить вир╕шила похвалитися. - Ти куди зник? Ну добре-добре, ти зможеш заховатися. Задоволений? Вил╕зай-давай. Кейнс╕?

- Кей. - кажу ╖й на вушко.

- Кйя! - д╕вчина аж п╕дстрибнула в╕д переляку, умудрившись розвернутися в пов╕тр╕ й вихопити меч. - Припини!

- А ти мене Кейнс╕ припини називати. Просив же - просто Кей. Домовилися?

- Гр-р-р! Домовилися. - деякий час ми йшли мовчки, але я бачив, що вона хот╕ла запитати мене ще щось.

- Кажи вже.

- Що то була за тварюка в ма╓тку, про яку казала Лашура? - ага, значить королева все ж проговорилася про збиральника.

- Один ╕з пом╕чник╕в мо╖х то був.

- А зв╕дки ти його узяв? ╤ чому ти був увесь в кров╕? - незручн╕ запитання.

- Павука того? Виростив я його. В т╕лах людських вирощувати ╖х просто...

- Все! Замовкни! Не хочу б╕льше н╕чого знати!

Just as planned!

***

78
{"b":"558816","o":1}