ЛитМир - Электронная Библиотека

Церес Тайто був на меж╕. Учорашня н╕ч, як виявилося, була лише прелюд╕╓ю до справжнього кошмару. Його крутили, душили, тягали, викручували, потрошили... Здавалося це не зак╕нчиться н╕коли. Але зак╕нчилося. З того моменту хлопця немов п╕дм╕нили. Що б в╕н не робив, перед очима раз за разом поставали бридк╕ рожево-металев╕ силуети молюск╕в, а з голови н╕як не йшли думки, як йому пережити наступну н╕ч. Нав╕ть Кей не ризикував до нього п╕дходити, хмуро поглядаючи з ╕ншого к╕нця класу. Отямився в╕н лише тод╕, коли мало не пришпилив пером руку одного ╕з однокалсник╕в. Той на свою голову захот╕в поц╕кавитися, чому хлопець перестав реагувати на глузування. Перо глибоко ув╕йшло в ст╕льницю якраз м╕ж пальцями язикатого жарт╕вника. П╕сля такого нав╕ть в╕дчайдушн╕ задираки з острахом до нього наближалися. Хлопець шукав розрядки, але сьогодн╕ на ф╕зичних заняттях спаринг╕в не провадили, ╕ роздратування всередин╕ поступово росло, погрожуючи от-от з╕рвати дах. Кей це пом╕тив ╕ одразу ж п╕сля заняття потягнув Цереса подал╕ в╕д учн╕в - вибивати з нього пил. У буквальному сенс╕. Сьогодн╕ Тайто зрозум╕в, що значить бути тренувальною грушею. Дозволивши Цересу роз╕м'ятися у рукопашному бою, в╕н запропонував перейти на тренувальн╕ нож╕, п╕сля чого показав майстер-клас: кружляючи навколо нього на божев╕льн╕й швидкост╕, наносячи удари запиленою паличкою, п╕сля яко╖ на темн╕й учн╕вськ╕й форм╕ залишалися сл╕ди 'пор╕з╕в'. Новачок так в╕дходив агресивного однокласника, що той ще довго в╕ддихувався, не здатний п╕днятися ╕з земл╕. Подивившись на себе, Церес лише незадоволено кивнув на пропозиц╕ю потренуватися завтра, ╕ п╕шов у б╕бл╕отеку - робити уроки. Йдучи до роздягальн╕ Церес ╕з похмурим задоволенням в╕дм╕тив, що до нього д╕йсно стали менше ч╕плятися. Чи може в╕н цього просто цього не пом╕тив?

П╕сля такого напруженого дня хлопець майже забув про свою н╕чну пригоду. Та достатньо було йому лише на хвилину з╕мкнути оч╕, як кр╕зь пов╕ко пробився потужний пром╕нь св╕тла. Перекинувшись на ╕нший б╕к, Церес гепнувся на п╕длогу ╕ т╕льки тепер почув шум моря. П╕д╕рвавшись на ноги, хлопець дико озирався, не в╕рячи сво╖м очам. В╕н знову тут! Кошмар не зак╕нчився!

Схопившись за голову в╕н завмер, ╕ пов╕льно опустив погляд униз - одягу не було. Зам╕сть нього т╕ло вкривали чорн╕ жорстк╕ волокна ╕з дивною шестикутною текстурою, повн╕стю повторюючи мускулатуру людини. Подекуди з-п╕д них виглядали гладк╕ металев╕ вставки, створюючи враження оголених к╕сток. Те ж саме стосувалося ╕ його к╕нц╕вок. Дивний костюм виглядав ╓диним ц╕лим, без будь-яко╖ заст╕бки, ╕ в╕дчувався як друга шк╕ра, яка повн╕стю вкрила т╕ло. Дискомфорт викликали лише надм╕рно роздут╕ м'язи, як╕ не давали до к╕нця згинати руки. Виникало враження, що усе т╕ло н╕би склали ╕з трохи витягнутих пов╕тряних кульок - наст╕льки великим був об'╓м джгут╕в.

К╕мната, в як╕й в╕н опинився, колись явно була п╕дсобкою, заставлена р╕зноман╕тними ящиками та запчастинами. Окремо стояв умивальник ╕з маленьким дзеркальцем. П╕д╕йшовши до нього, Церес спробував роздивитися сво╓ обличчя, але побачив у в╕дображенн╕ лише бездушну маску, за дзеркальним склом яко╖ ховалися людськ╕ оч╕. Спробувавши вилаятися, хлопець зробив ще одне в╕дкриття - в горлянку та н╕с йому була вставлен╕ жорстк╕ трубки, за допомогою яких в╕н зараз ╕ дихав, тобто в╕н не м╕г сказати н╕ слова. Звикаючи до нових в╕дчутт╕в, хлопець зрозум╕в, що в╕н узагал╕ не диха╓, як ╕ не дихав до цього моменту. Якщо ╕ попередн╕й власник костюму ходив так, то як же в╕н з ним розмовляв? Тут згадалися ╕ солдати у хмарочос╕, ╕ п╕дземне сховище, учорашн╕й веч╕р та його страшне зак╕нчення. Виникло дуже багато питань. Де в╕н опинився? Що це був за незнайомець? Нав╕що в╕н дав йому св╕й костюм ╕ куди под╕вся пот╕м? В╕дпов╕дей не було.

Блукаючи пляжем, Церес натикався на т╕ла солдат, з якими ще вчора... Позавчора в╕дстр╕лював тварюк. Ось якраз одна ╕з них лежить. 'Цеф-мисливець. Статус - мертвий. Озбро╓ння деактивоване.' - раптом вискочив перед очима напис, а силует молюска окреслився б╕лим контуром. Та достатньо було повернути голову, як усе зникло. Шляхом спроб та помилок Церес зрозум╕в, що шолом вида╓ ╕нформац╕ю лише про той об'╓кт, який знаходиться у центр╕ поля зору. В╕н нав╕ть побачив п╕д водою пляму потопленого корабля, яким вони збиралися покинути м╕сто.

- Пророк, чу╓ш мене? - раптом почувся у вухах схвильований голос, а в пол╕ зору з'явилося зернисте зображення бородатого мужика. - У твого костюму злет╕в захист. Не знаю, що ти з ним зробив, але ус╕ системи просто кричать про збо╖. Рухайся дал╕ вздовж берега. Координати я тоб╕ скинув. ╤ посп╕ши, доки цефи знову не вил╕зли.

- Отримано нов╕ координати. - пролунав металевий голос, ╕ т╕льки тепер Церес зрозум╕в, що шолом увесь цей час перекладав йому все, що в╕н бачив ╕ чув.

- Я слухаю частоти C.E.L.L. В м╕ст╕ все б╕льше ╖хн╕х солдат. Зда╓ться вони знають про тебе.

Ось так розпочалася його од╕ссея пом╕ж покинутих хмарочос╕в. Подарунок нев╕домого Пророка виявився дуже норовливим, пост╕йно п╕дкидаючи сюрпризи: то зображення стриба╓ прямо на спостер╕гача, то п╕столети в руках трощаться, то т╕ло стане прозорим... Рухатися доводилося дуже обережно й плавно, аби ненароком не натрапити на непри╓мност╕. Одного разу в╕н вийшов до солдат, але т╕ одразу ж почали по ньому стр╕ляти. Кул╕ били боляче, але не смертельно. Церес спробував з ними поговорити, але костюм пом╕тив пасивн╕сть свого нос╕я п╕д час бою, ╕ взяв справу у сво╖ руки. В результат╕ в╕н майже годину простояв парал╕зований п╕д камуфляжем, доки солдати не заспоко╖лися й не роз╕йшлися у сво╖х справах. Тод╕ ж в╕н став св╕дком того, як ц╕ люди розстр╕люють цив╕льних, яких мали евакуювати на ╕ншому корабл╕. Лише наблизивши зображення одного з б╕йц╕в Тайто розглед╕в зам╕сть герба держави якийсь незнайомий знак, та й зброя у солдат в╕др╕знялася в╕д уже бачено╖. А коли йому вдалося п╕дслухати ╖хн╕ розмови - захот╕лося побитися головою об ст╕ну. Це виявилися т╕ сам╕ б╕йц╕ C.E.L.L., про яких казав Гулд. Т╕╓╖ ж мит╕ ус╕ вони окреслилися червоним контуром, парал╕ч спав, а емоц╕╖ в╕д╕йшли на другий план. Перед Цересом була лише одна мета - знищити ворога.

Б╕й був швидким ╕ кривавим. Не регулюючи свою силу, хлопець просто трощив т╕ла солдат п╕д╕браною арматурою. В нього стр╕ляли, на що броня в╕дпов╕дала митт╓вим тужав╕нням у м╕сц╕ влучання, п╕сля чого чергова жертва розкидала м╕зки по асфальту. Останн╕й ╕з солдат спробував зача╖тися, стискаючи в руках як╕сь металев╕ кульки. Церес прекрасно бачив його бл╕дий силует по ╕нший б╕к г╕псово╖ ст╕нки, ╕ нав╕ть не став з ним гратися, а просто метнув рештки погнуто╖ п╕д час сутички зал╕зяки в перегородку. Снаряд ув╕йшов точно в ц╕ль, залишивши солдата вис╕ти пришпиленим до ст╕ни. Металев╕ кульки вислизнули з його рук, ╕ коли Церес уже виходив, магазинчик злет╕в у пов╕тря. Ударною хвилею хлопця лише виштовхнуло на дорогу. Оглянувши навколишн╕й прост╕р у вс╕х спектрах, новоспечений Пророк рушив дал╕. В душ╕ було порожньо. Т╕льки глибоко всередин╕ хлопця гризло сумл╕ння за те, не запоб╕г смерт╕ цив╕льних. Б╕льше в╕н такого не допустить. А десь на перифер╕╖ пролунав ледь чутний металевий голос: 'Кал╕брування систем завершено. Нанокостюм готовий до роботи.'

З кожним кроком живих цив╕льних ставало все менше, а смердючих куп орган╕ки на вулицях - б╕льше. Спершу Тайто не бачив зв'язку м╕ж ними, однак коли в п╕дземних тунелях в╕н наткнувся на ц╕лий склеп, битком набитий людьми, як╕ гнили заживо - все стало на сво╖ м╕сця. П╕сля влаштованого ним в магазин╕, бажання блювати нав╕ть не виникло. Натом╕сть в голов╕ вмить склалася ц╕л╕сна картина причин, та ╖х насл╕дк╕в. Те, що в╕н ран╕ше вважав попелом в╕д згарищ, насправд╕ виявилося смертельними для усього живого спорами. Потрапляючи в людину, грибок буквально плавив ╖╖ т╕ло, швидко пожираючи жив╕ й мертв╕ тканини. В╕д моменту проникнення до смерт╕ р╕дко минало б╕льше доби. Спори можна було змити, але не вбити. Жител╕ м╕ста виявилися просто не готов╕ до тако╖ блискавично╖ еп╕дем╕╖. Зараз мегапол╕с здавалося абсолютно мертвим. Випадково п╕д╕брана лист╕вка показувала той-самий проспект, на якому зараз стояв Церес, коли еп╕дем╕я ще не розпочалася: щ╕льно забита машинами про╖жджа частина ╕ натовп на тротуарах, яскрав╕ вив╕ски ╕ багатор╕внев╕ тераси р╕зноман╕тних заклад╕в... Це м╕сто б╕льше нагадувало вулик або мурашник. Нав╕що людям було так щ╕льно тут селитися? Невже за межами м╕ста наст╕льки небезпечно? Чи людям просто вже н╕куди д╕ватися? Ск╕льки тисяч тут проживало? Хоча н╕, тут рахунок уже ма╓ ╕ти на м╕льйони.

79
{"b":"558816","o":1}