ЛитМир - Электронная Библиотека

Блазень

Гаразд, відкладіть її набік і гляньмо спочатку на інші балади; зараз ми купимо щось інше.

Автолік

А ось іще одна: про рибину, що з’явилась над берегом* у середу вісімдесятого квітня на вишині сорок тисяч сажнів над водою і проспівала цю баладу про жорстокосердих дівчат. Усі подумали, що то жінка, яку зачарували в холодну рибину, бо вона не хотіла віддатися тому, хто її кохав. Ця балада так само жалісна, як і правдива.

Доркас

То ви вважаєте, що й це правда?

Автолік

Її підписали п’ятеро міських радників і так багато свідків, що в моїй скрині забракло місця для їхніх підписів.

Блазень

Відкладіть її так само набік. Ще одну!

Автолік

Ось весела балада, але дуже гарна.

Мопса

Візьмімо й веселу.

Автолік

Оця найвеселіша й співається на голос: «Дві дівчини до хлопця залицялись». На Заході всі дівчата співають її, вона дуже модна, запевняю вас.

Мопса

Ми можемо заспівати її удвох: вибирай собі партію, бо вона співається на три голоси.

Доркас

Ми вже співали такої місяць тому.

Автолік

Я виконуватиму свою партію. Адже це моє ремесло. Починаймо.

ПІСНЯ

Автолік

Прощайте, я ж піду туди —

Ніхто не знатиме, куди.

Доркас

Куди?

Мопса

Скажи!

Доркас

Благаю.

Мопса

Від мене,— присягався ти,—

Секретів більш не берегти.

Доркас

Візьми мене, мій раю!

Мопса

Куди ж? На хутір? До млина?

Доркас

Чи там, чи тут, — біда одна!

Автолік

Я, може, й сам не знаю.

Доркас

Ти обіцяв мене кохать.

Мопса

Хотів мене за любку мать:

Ти йдеш, а я конаю.

Блазень

Пора нам кінчати цю пісню. Мій тато й ті двоє панів мають поважну розмову, тож не треба їм заважати.

(Автолікові)

Йди-но за мною зі своєю скринькою. Я куплю подарунків обом вам, красуні мої. Ми беремо тільки щонайліпше, хлопче. Йдіть за мною, дівчатка.

(Із Доркас та Мопсою виходить)

Автолік

І ти за них дорого заплатиш.

(Йде за ними співаючи)*

Мереживо чи до смаку?

Прикрасу хочеш ти яку?

Моя ти пташко мила!

Чи шовку хочеш, чи ниток?

Не бійся, підійди на крок,

Глянь: гарних перснів сила!

До продавця ти поспішай,

У всьому гроші, так і знай,

Бо їм до всього діло!

(Виходить)

Входить слуга.

Слуга

Пане, там троє колісників, та ще троє пастухів, та троє погоничів, та троє свинарів, усі вони перевдяглися в зарослих шерстю хлопців, назвалися «затирами»,* витанцьовують таке, що дівки звуть усе те стрибаниною, бо їх до того танцю не беруть. Але вони думають усе ж таки, що тим, хто вміє лише грати в кулі, такі танці можуть страшенно сподобатися.

Пастух

Досить! Цього нам не треба: вже й так маємо тих усіх сільських дурниць по саму зав’язку. Я певен, що ми вас знудимо, панове.

Поліксен

Ви знуджуєте лише тих, хто нас розважає. Погляньмо, прошу, на ці чотири тріо пастухів.

Слуга

Одне з тих тріо, кажуть, танцювало перед королем; найкращий з трьох підстрибує точнісінько на двадцять з половиною футів.

Пастух

Досить балачок. Як уже ці добрі панове так хочуть, то нехай увійдуть танцюристи. Але швиденько!

Слуга

Гаразд, вони вже коло дверей, пане.

(Впускає пастухів, що виконують танець сатирів і виходять)

Поліксен

(до пастуха)

О діду, ви багато ще новин

Почуєте невдовзі.

(До Камілло)

Чи не надто

Далеко це зайшло? Вже час настав

Їх розлучити. Надто він наївний

І звик багато говорити.

(До Флорізеля)

Друже!

Ви щось на серці маєте важке,

Й воно вам заважає веселитись.

Коли я юним був і так тримав

Любов за руку, я вкривав її

Прикрасами, всі скрині торговців

Спустошуючи. Чом же ви нічого

Їй не купили? Начувайтесь, друже:

Красуня ваша міркувать почне,

Приписуючи неуважність вашу

Чи скнарості, чи бракові любові,

Й вам нічого відповісти їй буде,

А ви ж хотіли б, щоб вона була

Щасливою.

Флорізель

Мій добрий пане, я

Чудово знаю, що вона байдужа

До тих дрібниць. А щодо подарунків

Моїх, то ними серце в мене повне,

І я вже всі віддав їй, хоч нічого

З них вибирати не пропонував.

О, як хотів би висловити душу

Оцьому пану літньому. Здається,

Колись кохав і він! Подай же руку,

Немов голубки пір’я, ніжну й білу,

Як зуби ефіопа чи як сніг,

Що двічі пересіяли його

Північні бурі.

Поліксен

Що ж то буде далі?

Як спритно миє юний пастушок

Цю руку, що й без того надто біла.

Але урвав я вашу мову. Далі,

Послухаймо заяву вашу.

Флорізель

Так,

Послухайте і будьте свідком.

Поліксен

Добре,

І приятель мій також?

Флорізель

Він, і всі,

І люди, і земля, і небеса:

Якби мене короною вінчали

Монарха наймогутнішого в світі,

Якби я гідний був цього вінця,

Якби я був найкращим з юнаків,

Мені байдуже все було б оте,

18
{"b":"558888","o":1}